Звичайно ж, Кожна мати бажає для своєї дитини долі, кращої своєї, і у творі Івана Липи “Близнюки” ми бачимо, як у колискових піснях, звертаючись до своїх крихіток, ненька передає їм всю любов свого щирого серця, мріє про їхнє Майбутнє. Убога жінка побажала своїм близнюкам – бути щасливими, щоб не знати бідності. А трохи пізніше додала, щоб піклувалися не тільки про себе, а й про всіх знедолені. Одному із синів за бажанням матері судилося піклуватися про щастя сучасних людей, другому – майбутніх.
Щедрими подарунками наділила доля близнюків.
Брати підростали, подарунки для них були найбільш дорогим скарбом. Прийшов час кожному піти своїм шляхом. Один вибудував палату, де люди звільнялися від сумнівів, сміялися й веселилися, навіть ті, хто керував країною, забували про все на світі. Але незабаром завойовники спалили дивовижну палату, пораскидали чарівні яблука.
Умер від горя їхній володар.
Другий брат мандрував миром, вивчаючи його,
Зрозумів мудрий брат, що втіхи батьків, їхнє безтурботне життя зробили нещасними дітей. І вирішив повернути волю своєму народу. Птаха, тварин, навіть океанський цар підтримали добрий намір мудрих братів, і спільними зусиллями вони звільнили від ворога Батьківщину.
И відступила старість перед молодістю: мудрий брат із сивого старця перетворився в прекрасного юнака із золотими кучерями. У цьому – непереможна сила добра, тому що подвиги, здійснені в ім’я народу, вічно живуть у його пам’яті. Таких синів не забуває Земля!
Усім нам варто пам’ятати, що “мізерні забави й жагучі задоволень” не можуть зробити людини щасливим. Наше призначення – залишити після себе добрий слід на Землі. І наші неньки будуть нами пишатися!
(1 votes, average: 5.00 out of 5)