Говорячи про якості якої-небудь людини, визначаючи його характер, оцінюючи як особистість, чомусь завжди згадують про його приналежність до певної національності, говорять, як зараз модно, про національний менталітет. Герої літературних романів – не виключення. А що таке – російська душа? Що містить у собі це поняття? Звичайно, говорячи про героїв роману “Євгеній Онєгін”, можна розповідати про любов до рідної природи, згадуючи рядка про зустріч світанку, про довгі прогулянки по лісах і лугам Михайлівського й Тригорського, по берегах
Можна згадати, що “Тетяна вірила преданьям // Простонародної старовини”, розповісти про вірність національним традиціям, про чудесний сон Тетяни. Але, напевно, т же саме можна сказати й про інших пушкінських провінційних панянок. Тоді чому ж саме вона – “головна героїня”, “улюблена героїня”, так ще й “милий ідеал”?
Вона навіть по-російському писати не вміла, і те самий, заповітний лист Пушкіну довелося перекладати із французького.
Напевно, є в кожного народу свої риси, властиві тільки йому традиції, які не визначаються
А мені, Онєгін, пишність ця,
Гарного життя мішура,
Мої успіхи у вихрі світла,
Мій людний будинок і вечори,
Що в них? Зараз віддати я рада
Все це дрантя маскараду
Весь цей блиск, і шум, і чад
За полицю книг, за дикий сад,
За наше бідне житло,
За ті місця, де в перший раз,
Онєгін, бачила я вас,
Так за смиренний цвинтар,
Де тільки хрест так покров галузей
Над бідної нянею моєї! Особисті переживання Тетяни говорять про те, що вона, дочка свого народу, вірна його принципам і традиціям. Згадаєте її розмову з нянькою:
У наші лета
Ми не чули про любов;
А те б зігнала зі світла
Мене покійниця свекруха.
Тетяна навіть у чомусь повторює долю кріпосної няньки: заміжжя без любові:
Зі слізьми заклинань
Молила мати; для бідної Тани
Всі були жереби рівні…
Я вийшла заміж.
У чомусь її хрест навіть важче: вона не забула (і ніколи не забуде!) першу любов, вона знову бачить улюбленого – тепер уже в її ніг. Але адже не можна, з погляду героїні, відплатити злом людині, що нічого не зробив тобі поганого й любить тебе. Крім того, для Тетяни зовсім не порожній звук честь і вірність
Я вас люблю (до чого лукавити?),
Але я іншому віддана
Я буду століття йому вірна.
Можна не сумніватися, якщо чоловік, навіть нелюбимий, попадає в лихо, Тетяна буде поруч із ним, буде піклуватися, підтримувати. Поїде в суворий Сибір, як це робила Марія Миколаївна Волконська – теж “милий ідеал” поета, його романтичне юнацьке захоплення.
Виходить, вірність і розуміння честі, любов і жертовність заради іншої людини – от ті риси, що визначають, на мій погляд, у романі Пушкіна душу його улюбленої героїні
(2 votes, average: 4.50 out of 5)