МИЛОРАДОВИЧ ВАСИЛЬ (13 01.1846, с. Токарі, тепер Лохвицького р-ну Полтавської обл. – 1911, с. Литвяки, тепер Лубенського р-ну Полтавської обл.) – етнограф і фольклорист.
1869 р. закінчив юридичний факультет Харківського університету зі вченим ступенем кандидата. Деякий час працював помічником присяжного повіреного у Полтавському окружному суді, а потім, до виходу на пенсію (1890), мировим суддею в Лубенському повіті. Робота в судах дала йому змогу глибоко вивчити народну культуру й побут.
На пенсії В. Милорадович цілком присвятив себе етнографії
Перша публікація “Весільні пісні в Лубенському повіті Полтавської губернії” вийшла друком 1890 р. Вона містила 259 весільних пісень із докладною їх паспортизацією. 1895 р. “Киевская старина” надрукувала праці “Робітничі пісні Лубенського повіту Полтавської губернії, зібрані в 1890 – 93 рр.” та “Історична пісня”. В Харкові вийшла збірка “Народні обряди та пісні Лубенського повіту Полтавської губернії” (1897).
У праці “Народна медицина в Лубенському повіті Полтавської губернії” (1900) автор не обмежився лише описом народних засобів лікування, а спробував з’ясувати
В “Киевской старине” вийшли друком праці краєзнавця “Середня Лубенщина” (1903) й “Степова Лубенщина” (1904).
В. Милорадович – автор ряду статей з теоретичних проблем фольклору, численних етнографічних досліджень. Деякі збірки (“Вечірні та любовні пісні Лубенського повіту Полтавської губернії”, “Веснянки та петрівки Лубенського повіту Полтавської губернії…”) були заборонені цензурою за популяризацію українського побуту. У своїй роботі вчений послуговувався працями Даля, Сумцова, Чубинського, Тейлора та ін.
За збірку “Казки і оповідання, записані в Лубенщині” нагороджений срібною медаллю Російського географічного товариства (1899). Писав вірші, перекладав поезію.
Літ.: Сумцов М. Діячі українського фольклору. X., 1910; Горленко В. Ф. В. П. Милорадович // Нар. творчість та етнографія. 1966. № 2.
С. Мотовиловець