Микола Вороний – Серце музики

МИКОЛА ВОРОНИЙ СЕРЦЕ МУЗИКИ Пам’яті М. Лисенка І Серце музики спинилось… Чуєте – серце музики!

Серце, що ритмами билось, Вже заніміло навіки. Ох, як те серце любило – До нестерпучого болю!

Як воно тяжко боліло За Україну, за волю… Повне святої розпуки, Серце музики стискалось, Далі – не стерпіло муки – І розірвалось!..

II Яка краса! Усе життя В акорди перелить, З високих дум і почуття

Нове життя творить! Нести любов, будити гнів, Творити чудеса…

О, віщий спів, натхненний спів! Яка в ньому краса! Хай серце, болю повне вщерть,

Розірветься… нехай! Висока честь: прийняти смерть За любий, рідний край! Висока честь: усі скарби Зложити на вівтар, – І жити в пам’яті юрби

Як лицар і кобзар! Серед братів, серед сестер, Де пісня гомонить,

Співець почив, але не вмер І вічно буде жить. Київ, 1912р.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Микола Вороний – Серце музики