Микола Бажан – Дорога

Дорога Ретельно тіні складено в штахети, І над пустелищем степів, Як хвіст скаженої комети, – Огонь рахманних вечорів.

Упали тіні гострі осторонь! Чіткіш лягли риски гілок, Перехилившись в темну просторінь Кущі здичавілих зірок.

Іду, й дороги переламані, Гнучись, плазують із-під ніг. Так важко на жорстокім камені Класть лінії твердих доріг.

Так важко на жорстокім камені Шляхів вирізьблювати грань. Невже і справді заважа мені

Дорога зустрічей і тиха путь прощань? Дорого зустрічей і тиха путь прощань, Людська дорого, – просто стелиться, Відбивши на холодних рельсах

Огні ночей і дотики світань. І кожному іти тобою, Людська дорога меж і мір, І тягнуться над головою Сліди скривавлених сузір.

І знатиму, куди іти, І терени, що проходитиму. Людському захвату неситому Невже не вистача мети?

Не всі серця дадуться хробаку, Не всі шляхи у круг закуто, І проросте зелена рута На жовтому піску.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 3.50 out of 5)

Микола Бажан – Дорога