Ниоба – персонаж “Метаморфоз”, фиванская цариця родом з Лідії, дружина Амфиона. Вона образила Латону (Літо) тим, що хвасталася перед нею, матір’ю всього двох дітей (Аполлона й Артеміди) своєю багатодітністю (по різних версіях, у псу було від 3 до 20 дітей, синів і дочок). На кару Аполлон убив її синів, а Артеміда – дочок.
Сама Н. перетворилася вскалу.
Її історія – приклад одночасно й найбільшої зухвалості, і найбільшого горя. В “Илиаде” її історію Ахілл розповідає Приаму – у цій версії в Ниоби шестеро синів і шість дочок;
В “Метаморфозах” Овідія оповідання ОН.
Коштує в ряді інших історій про зухвалих людей, що кидають виклик богам. Н. змагається з Латоной у багатодітності так само, як Арахна з Афіною – у ткаческом мистецтві, а Марсий з Аполлоном – у музичному. Перехід від Арахни до Н. мотивований тим, що до весілля вони були подругами; але покарання землячки не навчило Н. смиренності.
Початок історії про неї Овідій будує за зразком оповідань
Головний же довід – семеро синів і сім дочок. Н. говорить, що щасливо й що її щастя гарантоване числом дітей – якщо хто з них і вмре, однаково залишиться більше, ніж у Латони (мотив фатальної впевненості у своєму щасті, – порівн.
Поликрат, Крез). Зі страху перед Н. фиванци моляться Латоне пошепки. Ображена Латона скаржиться своїм дітям.
Аполлон, божество раптової смерті, перериває її: “Перестань говорити! Сповільнюєш ти скаргою кару”. Разом з Діаною (Артемідою) вони відправляються у Фиви.
Далі треба докладний опис загибелі синів Н. і Амфиона: смерть застає їх за мирними спортивними розвагами – боротьбою й верхівковою їздою. Молодший син молить про пощаду – Аполлон дарує йому легку смерть. Довідавшись про смерть синів, Н. обурюється на те, що “права їх (богів) так великі”. Амфион кінчає ссобой.
Н. втратила всю колишню велич, але не гордість – ховаючи синів, вона знову ображає Латону: “У нещасної більше залишилося, / Чим у щасливої тебе”.
При цих словах Діана починає вбивати вартих відразу дочок. Тільки перед смертю молодшої Н. упокорюється, у просить неї пощадити, але вбита й молодша Нерухомо сидяча біля ще не похованих синів і тільки що вбитих дочок, Н. перетворюється в камінь – Овідій описує її метаморфозу як реалізацію метафори “скам’яніти від горя”. Її, що стала мармурової, вихор несе на батьківщину в Лідію.
Завершується оповідання описом лидийской скелі, “понині що ще виливає сльози”. Образ Н. у скелях Синила був відомої в античності визначною пам’яткою