Метафізична лірика, або Метафізична школа

“Метафізична лірика”, або “Метафізична школа” – стильова течія англійських поетів-маньєристів XVII ст. (Дж. Донн, Дж. та Е. Герберти, Г. Кінг, Дж. Клівленд та ін.), названа так прихильниками раціоналістичних нормативів класицизму, противниками творчої свободи, які в поняття “метафізика” (грецьк. meta та phisuca – по фізиці, після фізики) вкладали свій упереджений, неадекватний зміст (Дж. Драйден, С. Джонсон): “пишномовний”, “химерний”, “нісенітний”, дарма що представники “М. л.” опиралися на досвід пізнього В. Шекспіра, Дж.

Чампена, С. Тьорнера та інших “лизаветинців”, розширили можливості англійської лірики. Вони, на відміну від “поетів-кавалерів”, власне, епігонів Ренесансу, прагнули єднання віршованого слова з довкіллям через людське переживання, рівновелике світопізнанню. Для них чуттєва напруга, не заперечуючи критеріїв розуму, часто пом’якшуючи їх, поривалася до безкраю відкривавчих осяянь, до сміливого поєднання віддалених асоціацій.

Багато в чому “М. л.” завбачила естетику романтизму та модернізму.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Метафізична лірика, або Метафізична школа