У той же час письменники глибоко національні. Мережковский – росіянин письменник, незважаючи на всі обвинувачення в європеїзації його свідомості. Інтерес до вітчизняної історії продемонстрований уже в його першому збірнику в поемі “Протопоп Авакум”. У національній самобутності Йейтса сумніватися також не доводиться. Він говорив, що немає ні однієї великої літератури без національності й ні однієї великої національності без літератури.
Уже в першому збірнику “Перехрестя” три останніх добутки написані під впливом історії
Знай, що і я, зрештою,
Увійду в плеяду тих співаків,
Хто дух ірландський у важку годину
Від скорботи й бессилья врятував.
Мій внесок нітрохи не менше їх:
Недарма уздовж сторінок моїх
Цвіте облямівка із червоних троянд –
Знак тієї, що вековечней мрій
И Божих ангелів древньої!
Серед гулу біснуватих днів
Її ступень крок, що летить,
Повернув нам душу древніх
И мир, подъемля свічі зірок,
Повстав у весь свій стрункий ріст;
Нехай так само в стрункій тиші
Росте Ірландія в мені
(Ірландії прийдешніх часів (с. 65).
Нарешті, з романтичним світовідчуванням зв’язане вивільнення слова із заздалегідь заготовлених і певних форм, наповнення його багатьма змістами. Інакше кажучи – символістику слова здобуває немаловажне значення. А оскільки Йейтс і Мережковский уважали себе символістами, цей зв’язок з романтизмом стає ключовий у формуванні художнього мислення письменників
Таким чином, безпосередній вплив як на Йейтса, так і на Мережковского зробив романтичний тип художнього мислення. І незважаючи на те що властиво романтизм (як напрямок) зникає до середини XIX в., його естетические принципи виявилися життєво необхідні в умовах духовної кризи й боротьби з позитивізмом. Самотній поет останньої чверті XIX сторіччя сприйняв їх як фундамент для будівництва нового будинку на старому літературному просторі. У введенні 1937 р. до своїх робіт Йейтс писав: “Я не читав нічого, крім романтичної літератури”14 . Це визнання 72-літнього письменника змушує багато про що задуматися.
Однак, незважаючи на зв’язок з естетическими цінностями романтизму, Мережковский і Йейтс зараховували себе до символізму, що розуміли як принципово “нове мистецтво”.
У статті “Про причини занепаду й про нові плини сучасної російської літератури” Мережковский називає три головних елементи нового мистецтва: містичний зміст, символи й розширення художньої вразливості (с. 538). Спробуємо знайти відповідності в позиції Йейтса.
Про роль містичного в його Творчості вже було сказано вище. Символізму Йейтс присвятив не одну статтю (наприклад: “Символізм у живописі” 1898 р., “Що таке популярна поезія?”, 1901 р., “Поезія й традиція”, 1907 р. і ін.), у тому числі за назвою “Символізм у поезії”, де підкреслюється першорядна роль символів: “Поезія рухає нами завдяки своєму символізму”15 . Про художню вразливість Йейтс згадує також неодноразово, наприклад: “Я пам’ятаю, що мені хотілося описати предмети настільки яскраво, наскільки це можливо”16 . Він пише про емоційність, що здобуває лірика за допомогою символів
Звичайно, докладний порівняльний аналіз творчості обох письменників ще спереду. Метою даної статті було продемонструвати типологічну близькість Д. С. Мережковского й У. Б. Йейтса на тлі подібної кризової суспільно-політичної ситуації в Росії й Ірландії. Названих авторів поєднує не тільки спільність творчих інтересів, але й приналежність (щонайменше на початковому етапі їхньої діяльності) до романтичного типу художнього мислення
(2 votes, average: 3.00 out of 5)