Мцирі характеристика образу

Мцирі(послушник) – герой однойменної поеми; кавказький юнак, що потрапив до росіян. Відвезений генералом, він захворів в дорозі і був відданий для лікування в монастир. Існує розповідь біографа Лєрмонтова П. А. Висковатого з посиланнями на свідчення А. П. Шан-гірея і А. А. Хастатова, що в основу поеми покладений дійсний випадок. Відзначалося також, що Лєрмонтову могла бути знайома історія чеченця П. 3. Захарова, згодом художника-академіка, відвезеного А. П. Ермоловым в Тифліс.

У розробці епізодів і мотивів поеми поет скористався грузинським

фольклором(пісня “Юнак і тигр”, що знайшла відображення в поемі Ш. Руставели “Витязь в тигровій шкурі”). Образ М. пов’язаний з героями поем Байронів, поема написана впізнанним віршем “Шилон-ского в’язня”(пер. В. А. Жуковского).

На образ М. вплинула поезія Гете(“Лісовий цар”, “Рибалка”, “Побачення і розлука”), поема І. І. Козлова “Чернець”.

Біблейський епіграф(з 1-ої Книги Царств : “Куштуючи, скуштуй мало меду, і це аз помираю”) вказує на трагічну приреченість героя. Уся поема, окрім епічного зачину, де повідомлена передісторія героя, є сповідь-монолог М. Він, подібно

до Ченця Козлова, виступає і головною дійовою особою, і оповідачем про ті дні життя на волі, якою контрастно протиставлений монастир, цей символ замкнутого простору, ворожого відкритій душі героя. М. передусім герой дії, безпосереднього вчинку.

На відміну від героїв пушкінських романтичних поем він – “природна людина”, вимушена жити в неволі чужого йому монастиря. Втікаючи з монастиря, М. сподівається повернутися в рідну стихію, в країну батьків, до самого собі, куди зве “могутній дух”, даний йому природою від народження. Проте життя в монастирі наклало свій відбиток – могутній дух приречений на загибель в чужому устрої, але і до волі М. непристосований.

Шлях героя у відкритому просторі внутрішньо замкнутий; М. рухається по кругу. Природа спочатку виправдовує його надії: він тріумфує, розповідаючи старому ченцеві про первинні враження від рідного краю; про те, що йому були зрозумілі “думи” скель, химерні гірські хребти, духовне життя природи. Він неначе злився з усім всесвітом, з космосом, осягнув сенс всесвіту.

Його схвилювала молода грузинка, що зустрілася на шляху; він переміг барса. Але одночасно він і страшився стихійних сил.

Символічним вираженням марності бажаній гармонії стало мимовільне повернення до монастиря і почутий дзвін дзвону.

Трагічне безсилля героя веде до відмови від всяких пошуків. М. охоплений маренням, до нього приходить спокуса забуття холоду і спокою. М. терпить поразку, але це не відміняє пориву до свободи, жадання гармонії з природою, з буттям. Вже сам по собі цей порив – символ непримиреного, незаспокоєного і бунтівного духу.

Незважаючи але то що сила духу згасає без “їжі” і М. шукає “притулок” “в раю, / У святому, захмарному краю”, він все-таки готовий проміняти “рай і вічність” на вільну, повну небезпек життя в країні батьків.

Тим самим страждання і тривоги героя помирають разом з ним; бажана свобода не досягнута.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 5.00 out of 5)

Мцирі характеристика образу