В основі найвизначнішої повісті Григорія Квітки-Основ*яненка “Маруся” покладена історія взаємного, відданого, однак нещасного кохання. Молода пара є втіленням довершеності. Ідеалізація головних героїв відчувається в описі їх зовнішності, манер, поведінки. Портрети молодих людей змальовано поетично та тонко.
Автор присвоює головним героям ідеальні риси, такі як віра в Бога, слухняність, співчутливість, працьовитість, доброчесність та благородність.
В образі дівчини-селянки Марусі втілені найкращі риси українки. ЇЇ природня
Він щиро переживає розставання з коханою на кладовищі, її смерть, а згодом відхід від звичного
Автор показав душевне багатство, моральну чистоту, котрими наділені прості українські селяни. Основною з чеснот, притаманних тогочасному люду, Квітка-Основ*яненко вважав релігійність як основу послушності, смиренності та високої моральності людей. Повість “Маруся” здатна викликати сльози, переконати, що українці мають мелодійну та безсмертну мову, багату культуру.