Максим Богданович Погоня Перекладач: Михайло Драй-Хмара
Джерело: З книги: Михайло Драй-Хмара. Вибране. К.: Дніпро, 1989, с. 261-262, 481 (вперше надруковано: Максим Богданович.
Вінок. Київ: Державне видавництво України, 1929). Тільки в серці почую, мій краю, І тривогу за тебе, і гнів,
Гостробрамську святиню згадаю І на конях грізних вояків. Скаженіють запінені коні І, як вихор, женуть, і хриплять,- Стародавньої Литви Погоні Не розбить, не спинить, не стримать.
Перед вами – роки незміренні, А за вами – століттів сліди,- Ви за ким женетеся, шалені?
Чи вони, Білорусе, погнались Отим дітям твоїм наздогон, Що забули тебе, відцурались,
Продали, наче бранку, в полон? Уражайте їх, бийте мечами, Не давайте чужинцями жить! Хай почують, як серце ночами За подолану матір болить!
Краю рідний, я – тільки людина,- Затамуй мою тугу німу! Ти пробач, ти прийми свого сина, Дай умерти за тебе йому!
Все летять і летять оті коні, Срібні збруї далеко гримлять,- Стародавньої Литви Погоні
Не розбить, не спинить, не стримать! В старому Вільні, на мурі Гострої Брами, висічено міського герба – вояків на скакучих конях. Герба цього Вільно отримало ще за часів Великого Князівства Литовського, І зветься він Литовська Погоня.- Прим. авт.