Максим Богдановіч Погоня

Максим Богданович Погоня Перекладач: Михайло Драй-Хмара

Джерело: З книги: Михайло Драй-Хмара. Вибране. К.: Дніпро, 1989, с. 261-262, 481 (вперше надруковано: Максим Богданович.

Вінок. Київ: Державне видавництво України, 1929). Тільки в серці почую, мій краю, І тривогу за тебе, і гнів,

Гостробрамську святиню згадаю І на конях грізних вояків. Скаженіють запінені коні І, як вихор, женуть, і хриплять,- Стародавньої Литви Погоні Не розбить, не спинить, не стримать.

Перед вами – роки незміренні, А за вами – століттів сліди,- Ви за ким женетеся, шалені?

Де шляхи ваші йдуть і куди?

Чи вони, Білорусе, погнались Отим дітям твоїм наздогон, Що забули тебе, відцурались,

Продали, наче бранку, в полон? Уражайте їх, бийте мечами, Не давайте чужинцями жить! Хай почують, як серце ночами За подолану матір болить!

Краю рідний, я – тільки людина,- Затамуй мою тугу німу! Ти пробач, ти прийми свого сина, Дай умерти за тебе йому!

Все летять і летять оті коні, Срібні збруї далеко гримлять,- Стародавньої Литви Погоні

Не розбить, не спинить, не стримать! В старому Вільні, на мурі Гострої Брами, висічено міського герба – вояків на скакучих конях. Герба цього Вільно отримало ще за часів Великого Князівства Литовського, І зветься він Литовська Погоня.- Прим. авт.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 3.50 out of 5)

Максим Богдановіч Погоня