М. Вороний – перший декларатор ідей і форм українського символізму
Видатний письменник-новатор Микола Вороний у своїх поглядах неоднозначний. Талановитий, неординарний майстер слова, він в українську літературу приніс поетичні шедеври. Микола Вороний був і критиком, і перекладачем, і мистецтвознавцем.
Саме він є одним з перших представників літературного напрямку – символізму, бо його поезія – це надзвичайна музикальність, нові образи, нові мотиви.
Вороний – справжній поет, бо вважає, що не має права бути осторонь реальної
О ні! Я, взявши в руки зброю,
Іду за генієм до бою,
Рубаюсь з ворогом, співаю,
В піснях до бою закликаю
Всіх тих, що мляві та недужі,
Чи під укриттям сплять байдужі…
Так у вірші “До моря” автор проводить паралель між морем і поетом, вказує на зв’язок між ними: сила і таємничість.
Як ти – неосяжне, хитке, таємниче
Як ти – чарівливе, як ти – бунтівниче,
Така ж і душа у співця;
Тому і до тебе вона так прихильна,
Що пут і кайданів не зносить – і вільна,
Бурхає, як ти, без кінця.
Тому марно звинувачували
У багатьох його поезіях бачимо образ знедоленої батьківщини, серце щемить від болю, душа розривається, адже він мріє бачити свою землю, рідний народ вільними:
О рідна земле, люба моя нене!
Чому, припавши до твоїх грудей,
Я тільки плачу, як дитя нужденне,
А сил не набираюсь, як Антей?
Чому надія, що злетить до мене,
Щезає раптом геть з моїх очей?
Чому нараз я чуюся безсилий
І падаю, мов той Ікар безкрилий?
(“Мандрівні елегії”)
Вершиною творчості Вороного є поема “Євшан-зілля”, у якій письменник уславлює дух непокори і свободи. У кожній людині повинно бути найсвятіше почуття любові до рідного краю, до своєї землі. У риторичному запитанні він таврує тих, хто відцурався свого роду, землі – України:
Де ж того євшану взяти,
Того зілля-привороту,
Що на певний шлях направить, –
Шлях у край свій повороту?!
Вороний оригінальний і своїми образами, і художнім стилем. Його твори хвилюють нас, чарують, бо є шедеврами українського символізму.