Поема Пушкіна “Руслан і Людмила” починається з весілля доньки київського князя Людмили з князем Русланом. Людмила – юна, вродлива дівчина, закохана у свого нареченого. Вночі її викрав чарівник Чорномор. Бридкий карлик з довгою бородою оточив свою полонянку розкішними подарунками і всіма чарами, на які був здатний. Три служниці заплітали їй косу, одягали в розкішні шати, прикрашали намистами з перлів та дорогоцінного каміння.
Чорномор, залишаючись невидимим, виконував бажання Людмили. Варто їй було тільки подумати про ліс за фатами
Людмила серед краси природи, серед розкоші думала тільки про Руслана. Не піддалася вона й чарам Чорномора, не купилася на незліченні багатства чарівника. Вона вирішила, що краще померти, ніж жити у золотій клітці. Зірвавши вночі з Чорномора шапку-невидимку, вона вперше, щиро зраділа.
Вона вірила в те, що її визволить з неволі її наречений Руслан.
Улюблена донька князя, яку ростили і пестили у княжих палатах, виявилася
Людмила повернулася до княжих палат, де й продовжилося її весілля з Русланом.