Любов до життя по однойменному оповіданню Дж. Лондона

Джек Лондон – американський письменник початку XX століття – писав про долі простих людей своєї країни. Лондон, що випробував приниження й важкі борошна безробіття, добре знав, що людина, відстоюючи особисту волю, змушений боротися не тільки із суворою природою, шлях до теперішньої волі людей письменник бачив у боротьбі проти суспільної несправедливості. Він любив людей праці, прагнув до соціальної справедливості, ненавидів егоїзм і користолюбство. У його оповіданнях – любов до природи, романтика пригод, його герої – сміливі, вірні

й дружні люди, живуть удалині від капіталістичних міст, корисливих і хижих

У північних оповіданнях Джека Лондона – сувора стриманість у прояві емоцій героїв, але при цьому теперішня сила й глибина цих почуттів, грубуватість і прямолінійність, щирість і щедрість, відповідальність за свої вчинки, уміння дотримувати слова й відданість у любові й дружбі. Це енергійним, сильні тілом і духом, здатні на подвиг особистості, зовсім позбавлені слабостей. Герої Джека Лондона, потрапивши в складні, екстремальні ситуації, намагаються не здаватися й борються до останнього.

Вони не вдаються у відчай, шукають вихід, діють

наполегливо, зібравши весь свій досвід і силу духу. І перемагають, коли порятунку, здавалося б, уже немає. Негативних героїв Лондон не тільки викриває, але й карає, привести до безславної загибелі, як і золотошукача по імені Білл, що заради порятунку власної шкіри кинув напризволяще свого товариша

Мужність і стійкість допомагають майже вмираючій людині в оповіданні “Любов до життя” перемогти всі лиха. Егоїстичний Білл кинув свого товариша й “жодного разу не оглянувся, поза повернув голову” . Герой оповідання, розуміючи, що розраховувати йому не на кого й не на що, “ішов не зупиняючись. Не обертаючи уваги на біль, з розпачливою рішучістю…”. Він знав, що дійде до рятівного корабля, і ще сподівався, що Білл почекає його в схованки: “Він повинен був так думати, інакше не мало ніякого змісту боротися далі”.

Герой не збився зі шляхи, незважаючи на неймовірну утому, слабість, голод і острах умерти насильницькою смертю. Людина перемогла йде по його слідах, що теж уже ослабшав, вовка, з Навколо було життя, але життя, повне сил і здоров’я, а він розумів, що хворий вовк тягнеться слідами хворої людини в надії, що этотчеловек умре першим”. Герой “ясно уявив собі, який буде його кінець, якщо він сам: не вб’є вовка. І тоді почалася сама жорстока боротьба, какаятолько буває в житті”, з которойчеловек вийшов переможцем. Вовк теж був слабкий, але людина в нескінченно дбайливо зібрав всі свої сили”. еволк був терплячий, але й людина була терпляча не менше”-. І людина перемогла – ведьон дуже хотів жити, знав, що сподіватися можна тільки на себе, і вірив у свої сили

Назва оповідання коротко виражає одне з головних якостей позитивних героїв Лондона. Нелюбов до грошей, не меч га про збагачення (хоча багатьох саме вона привела в Клондайку, а всесильне, всемогутнє почуття помотає винести всі випробування, виявити кращі властивості душі. Вирішальними факторами в боротьбі за життя й перемогу стають не матеріальні міркування (герой не взяло собі золото Вілла), а духовні якості людини, його воля – воля й любов до життя.

У кращих книгах Д. Лондона розкривається його свободолю-бие, повага до творчої енергії, мужності, силі людини, жагуча любов автора до величної й невичерпної краси природи. У його книгах герої зображуються в годину випробувань

Добутку Дж. Лондона дають заряд доброти, сили, сміливості, духовної й цивільної відваги, які так потрібні людям у їхньому житті й боротьбі за життя


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)


Любов до життя по однойменному оповіданню Дж. Лондона