Ліс – це краса, наше багатство, чудовий відпочинок, здоров’я людини. Про ліс написано багато поетичних творів. Так, наприклад, у вірші М. Рильського “Розмова з другом” створено яскравий малюнок лісу в пору весняного розквіту, коли з найбільшою силою розкривається людям його краса. Ліс у вірші Рильського – це образ – уособлення. Він виступає як друг, з яким веде розмову ліричний герой твору, слухає його “лісову пісню”, милується його красою.
Але справжня любов до природи – це не лише споглядання краси, а й відчуття власної
Люблю милуватися красою духмяних сосен і золотими кронами беріз, кучерявими верболозами на березі річки і осінньою прозорістю неба над верховіттям дерев. Я люблю вдивлятися в ознаки будь-якої пори в лісі, дихати свіжим повітрям, хвалитися своїм кошиком з грибами, зібраними в лісі, і бути в той день особливо щасливим. Уся ця краса природи, її багатство – рослинність степу і лісу, птахи і звірі – у значній мірі залежить від людини. Зберігати і примножувати багатства природи – це значить служити Вітчизні і людству. До цього закликає нас український поет М. Рильський у вірші “Ліс”.
Той, хто любить наростки кленові, Хто діброви молоді ростить, Сам достоїн людської любові, Бо живе й працює – для століть!
(1 votes, average: 5.00 out of 5)