“Любить людей мене навчила мати…” – В. Симоненко (твір-роздум на морально-етичну тему)

Мати… Скільки приємних спогадів пов’язано з цим словом, скільки можливого і неможливого зробила ця жінка для нас. Хіба хтось може бути ближчим за неї? Руки та обличчя жінки-матері – це те, що завжди заспокоїть, підтримає, збереже від будь-якого зла. Мати-Берегиня завжди поруч із нами.

Мама – найрідніша і найдорожча у цілому світі людина, і все в дитині – від матері. Це вона вчила нас вимовляти перші слова, посміхатися до людей, говорити з ними ввічливо, з любов’ю. Вона нас вчила бути дорослими. І пізнаючи закони життя, саме від

матері ми перейняли наймудрішу науку – любити людей. Бо лише з любові народжується прекрасне. Мати вчила нас поважати друзів, бути вірними їм і у радощах, і у горі.

Вірність – це почуття, яке теж виховала у нас ненька: вірність матері, вірність друзям, вірність батьківщині… Ми, українці, вкладаємо триєдиний сенс у поняття “Мати”. Це – Мати-Богородиця, яку українці обрали своєю заступницею.

До неї звертаються в молитві, в поезії, в піснях. Народна мораль ставить якнайвищі иимоги до жінки-матері. Ця прадавня етична засада втілена в Заповідях Іосподніх: “Шануй батька свого і матір свою, щоб довгими

дні твої були на землі”.

Звідси – образ Матері-Берегині, яка завжди поруч із нами, як писав безсмертний Тарас Шевченко: У нашім раї на землі Нічого кращого немає, Як тая мати молодая З своїм дитяточком малим… Це наша земна Матір, яка дає нам життя, мудро формує наші почуття, наші устремління, творить людину. І цей триєдиний сенс виростає до узагальнюючого поняття Матері-України, яка теж хвилюється за долю кожного свого сина, кожної своєї доньки. Життя іде. Дорослішають діти. Та для матері дитина завжди залишається дитиною і в 10 років, і в ЗО, і в 50.

А тому ніколи не покидає її тривога за долю власної дитини. І завжди вчить вона своїх дітей творити добро на землі. Ненці, яка дарує нам життя, яка вчить нас по совісті жити і любити людей, присвячені поетичні рядки М. Рильського, А. Малишка, Д. Павличка, Б. Олійника, В. Симоненка… До матері – хранительки роду, ніжної, чуйної, мудрої жінки – звернені найтепліші рядки поетів: Рідна мати моя, ти ночей не доспала І водила мене у поля край села, І в дорогу далеку ти мене на зорі проводжала, І рушник вишиваний на щастя дала… В Україні стає доброю традицією відзначати в другу неділю травня день Матері, берегині, духовної опори роду.

Цього дня вся наша любов, ніжність, чуйність їй – Матері, яка дала нам життя, і всім Матерям землі.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 4.50 out of 5)

“Любить людей мене навчила мати…” – В. Симоненко (твір-роздум на морально-етичну тему)