Літературний жанр (фр. genre – рід, вид) – тип літературного твору, один із головних елементів систематизації літературного матеріалу, класифікує літературні твори за типами їх поетичної структури. Категорією вищого порядку при тричленному поділі літератури є літературний рід (загальне) – епос, лірика, драма; категорією середнього порядку – літературний вид (особливе) – роман, повість, новела в епосі; категорією нижчого порядку (окреме) – різновид (жанр). З погляду на тип поетичної структури літературного твору (спосіб творення
Так, жанровими різновидами роману сьогодні є роман біографічний, автобіографічний, детективний, духовний, історичний, готичний, бульварний,
Романтизм порушив класицистичну “чистоту” жанрів. У XIX ст. стало поширеним поєднання літературних родів у жанрі. Коли ж у жанровім виді виступають елементи двох чи трьох родів, говоримо про змішаний жанр (поема, балада – змішані ліро-епічні жанри). Іноді виділяють пограничні Л. ж., котрі містять у собі літературні елементи з науковим стилем викладу (літературу й публіцистику поєднують художній нарис, есе, фейлетон, репортаж). Л. ж. і жанрові системи – категорії історично змінні.
В одну історичну епоху висуваються на передній план одні жанри, відсуваються на задній план або зовсім занепадають інші. Популярна в епоху класицизму, ода в літературі ХІХ-ХХ ст. майже зовсім зникає. Просвітництво висунуло на перше місце міщанську драму, сатиричний жанр, які пізніше були витіснені романтичними жанрами – елегією, баладою, ліро-епічною поемою та ін.
Першим підкреслив культурно-історичний характер Л. ж. французький учений Ф. Брюнетьєр (1849-1906) у книзі “Еволюція жанрів в історії літератури” (1890). Ряд літературознавців ототожнює поняття літературний вид і жанр, вживаючи ці слова як синоніми.