Майже у всіх поетів, що виступили в 20-е роки з романтичними віршами про війну, остання збіглася з їхньою молодістю. Але тільки в Йосипа Уткіна, одного із самих в 20-е роки відомих, що писали на ліричній хвилі Єсеніна поетів, самодостатня тема “ніжної” юності не тільки пересилила звучання військової Теми, але й визначилася стосовно неї досить абстрактно, чому причиною безсумнівно з’явилася перевага сентиментальності над живим почуттям (“Цілий день ідуть солдати. Бруд і молодість в особі”).
Сам епітет “ніжний”, що зберігає
И роки, як дим, И радість – як дим, Так горестно життя втратити молодим!
Співчуття зворушливо тендітної, незахищеної юності, майже нізащо ні про що