Ліна Костенко народилася 19 березня 1930 р. в містечку Ржищеві на Київщині. Навчалася у школі. У кінці 40-х pp. вступила до Київського педагогічного інституту, але скоро розчарувалася у системі навчання цього закладу. З 1953 р. вона вчиться у Літературному інституті ім.
Горького в Москві. Закінчила інститут 1956 р.
Перша збірка поетеси вийшла 1957 p., називалася вона “Проміння землі”, за нею з’явилися збірка “Вітрила” (1958 р.) та збірка “Мандрівники серця” (1961 p.).
А далі Л. Костенко не могла видати жодну зі своїх поетичних збірок,
Ліна Костенко повернулася до читача.
1987 р. з’являється збірка “Сад нетанучих скульптур”.
Творчість Ліни Костенко – приклад шляхетного служіння поезії. Вона не женеться за зовнішньою складністю, яка інколи, на жаль, прикриває бідність думок. Простота і щирість почуття – ось визначальні риси кожного її
Вірш не можна наповнити неправдою, вдаваним переживанням, душа, як говорив російський поет, “повинна працювати”.
Мені не треба слави ані грошей, ані щоб сильний світу похвалив…
У віршах Ліни Костенко багато трагічного, але це не безвольне страждання, це духовне очищення і самовдосконалення.
Поезія Ліни Костенко масштабна, строката у зображенні мінливості і багатобарвності життя народу. Її володіння словом, уміння відчувати поетичний час та простір, змішуючи іноді ці поняття за тільки їй відомими законами, просто вражаючі. Кожен вірш – наче окремий музичний твір, у якому жоден звук не порушує гармонії.