Леопольд Стафф Перша прогулянка

Леопольд Стафф Перша прогулянка Перекладач: Р. Лубківський Джерело: З книги: Антологія зарубіжної поезії другої половини ХІХ – ХХ сторіччя (укладач Д. С. Наливайко).- К.: “Навчальна книга”, 2002. Дружині

Ми знову житимем у своїм домі, Ми по своїх ступатимемо сходах. Це мрії, лиш тобі й мені відомі, Про них ще шепче вітер по городах. О, не дивись на ці сумні руїни,

Не плач. Хоч сльози жінці притаманні… Живем, а смерть грозила щохвилини. На передмістя вийдімо туманні.

Нема трамвая. Знищена зупинка. Он під стіною в темному розломі

Торгує

бубликами бідна жінка… Ми знову будем жити в своїм домі. Пусті музеї, замкнені крамниці. Життя існує тільки в антиподах. Бідак з пуделком.

Замість віч – очниці… Ми по своїх ступатимемо сходах. Тремтиш…

Ти змерзла? Обгорнися шаллю. Без ніг, без рук, укриті лахманами, Сидять каліки навколо шпиталю. Ось бачиш: поле.

Місто вже за нами. Лежать побиті звалені паркани. Якийсь уламок – забавка дитині. Пере в подвір’ї жінка шмаття дране, Співає дзвінко півень на бантині.

Кіт на паркані мружить око сонне, Зустрілись люди і ведуть розмову… Іще задзвонять радісно бідони, І печиво в кіосках буде знову.

Переживем в розрусі і погромі, І оживем по ранах всіх, по шкодах… Ми знову житимем у своїм домі, Ми по своїх ступатимемо сходах.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Леопольд Стафф Перша прогулянка