ГЛІБОВ ЛЕОНІД ПІСНЯ Скажіть мені” добрі люди, В кого я вдалася,- Ще на світі не нажилась,
А в журбу здалася? Чи вийду я у садочок – Важенько вздихаю… Чи співала б, чи летіла б – І сама не знаю. Чи вийду я до річеньки – Оггять зажурюся… Все дивлюся в степ широкий
Та й не надивлюся. За хвилею хвиля друга Шумить і женеться, А у мене душа тужить І серденько б’ється. А як зійде місяць ясний Гулять з зіроньками, – Все плачу я, сердешная,
Дрібними сльозами. Ясний місяць з зіроньками Тихо розмовляє, А у мене, молодої, Розмови немає…
Скажіть мені, добрі люди, Що мені робити? Ой як мені на сім світі Без кохання жити?
Чого б, бачся, журитися – Життя золотеє: І батько е, і матінка, А все щось не теє… Коли б мені дали крила.
То я б полетіла, Голубкою на рученьки Миленькому б сіла. Сказала б я: кохаймося, Мій милий козаче, Милуймося, цілуймося, – Бач, дівчина плаче! Скажіть мені, добрі люди,
В кого я вдалася? Ще на світі не нажилась, А в журбу здалася. Тоді б же я, добрі люди,
Вас би не питала: Жила б собі співаючи Та й горя б не знала!