Легендарний ліро-епос

Крім власне легенд апокрифічного змісту, в українській словесності існує легендарний ліро-епос. Його складають старцівські пісні.

Старцівські пісні – пісні легендового характеру біблійного або апокрифічного змісту. Вони поєднують у собі риси лірики (елегій но-медитативний характер осмислення дійсності; строфічна будова, римування) та епосу (сюжетно-фабульна побудова). Виконувались переважно старцями, мандрівними дяками і називались “побожні лісні” або “псалми”.

Найбільшу групу становлять Твори сюжетного характеру,

сумірні з відповідними апокрифічними легендами, наприклад “Про Олексія, чоловіка Божого”, “Про багача і Лазаря”, “Про гріх Адама і його прогнання із раю” та ін. Це дало підставу М. Грушевському аналізувати їх у контексті апокрифічних легенд. Зокрема він дає аналіз “Плачу Адама перед замкненим раєм”, пісенної легенди про Иосифа Прекрасного та ін. із старозавітніх легендних сюжетів.

Вчений також подає ряд пісенних легенд із Христології, які багато в чому споріднені із церковними колядками (“Утеча до Єгипту і чудо з пшеницею”, “Пречиста ховає Христа”; “Пречиста шукає Христа”,

“Христові муки і смерть”, “Містерія Христового тіла”, “Ріка з Христової крові”, ” Воскресіння і чуда Христа”, “Христос в аду” та інші).

Багато з цих пісень книжного походження (походять від текстів богогласникового типу). Однак маємо підстави до народних зарахувати лише ті твори, які в процесі побутування асимілювались і мовою та стилем уподібнились до народних, втративши риси книжної мови.

Друга група старцівських пісень – баладного характеру: у них апокрифічна основа переплетена з драматичним сюжетом побутового змісту. Найпоширеніші з них пісні “про дівчину, занесену сатаною до пекла” та “про розмову грішної дівчини з Христом” (в основі якої відома євангельська Історія про розмову Христа з самарянкою). Обидва ці сюжети споріднені мотивом погублення матір´ю власних дітей, і мають паралелі у словесності багатьох європейських народів.

Тому Ф. Колесса відносить подібні твори до мандрівних.

Окрему групу становлять старцівські релігійні пісні філософсько-моралізаторського характеру: роздумування над марнотою цього світу, про грішну душу, смерть, правду і неправду. У них переважає ліричне начало, однак чітко проступають і риси народної епіки.

Отже, близько споріднені з апокрифічною легендою (будучи її своєрідним різновидом у іншому формальному вираженні), старцівські пісні виявляють спільні риси з народною лірикою: календарно-обрядовою (церковними колядками, великодніми величаннями Христа та Марії), родинно-обрядовою; а також з ліро-епосом, особливо баладами. Оскільки багато з них книжного походження, то спостерігається й зв´язок з писемною словесністю, зокрема з давньою літературою.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 5.00 out of 5)

Легендарний ліро-епос