Ларра й Данко в оповіданні М. Горького “Баба Изергиль&;amp;;amp

Героями ранніх творів Горького стають люди горді, сильні, сміливі, які поодинці вступають у боротьбу з темними силами. Один з таких добутків – оповідання “Баба Изергиль”.

Сюжет побудований на спогадах баби Изергиль про своє життя й розказаних нею легендах про Ларре й Данко. У легенді повествуется про сміливого й гарного юнака Данко, що любить людей більше, ніж себе, – беззавітно й всім серцем. Данко – теперішній герой – мужній і безстрашний, в ім’я шляхетної мети – допомоги своєму народу – він здатний на подвиг.

Коли

охоплене страхом, знесилене довгою мандрівкою по непрохідному лісі плем’я вже хотіла йти до ворога й принести йому в дарунок свою волю, з’явився Данко. У його очах світилися енергія й живий вогонь, народ повірив у нього й пішов за ним. Але стомлені важким шляхом, люди знову впали духом і перестали вірити Данко, і в цей переломний момент, коли озлоблена юрба стала щільніше оточувати його, щоб убити, Данко вирвав серце зі своїх грудей, освітивши їм шлях кспасению.

Образ Данко втілює в собі високий ідеал – гуманіста, особистість великої духовної краси, здатну до самопожертви заради порятунку інших людей.

Цей герой, незважаючи на свою болісну смерть, не викликає в читачі почуття жалості, тому що його подвиг вище подібного роду почуттів. Повага, захват, замилування – от що почуває читач, представляючи у своїй уяві юнака з полум’яним поглядом, що тримає в руці серце, що іскриться любов’ю

Позитивному, піднесеному образу Данко Горький протиставляє “негативний” образ Ларри – гордія й егоїста Ларра вважає себе вибраним і на навколишніх його людей дивиться, як на жалюгідних рабів. На питання, чому він убив дівчину, Ларра відповідає: “Хіба ви користуєтеся тільки своїм? Я бачу, що кожна людина має тільки мовлення, руки й ноги, а володіє він тваринами, жінками, землею… і ще многим”.

Його логіка проста й жахлива, якби кожний став випливати їй, то на землі незабаром залишилася б жалюгідна жменька людей, що борються за виживання й полюють один на одного. Розуміючи всю глибину неправоти Ларри, не в змозі простити й забути доконане їм злочин, плем’я засуджує його на вічну самітність. Життя поза суспільством породжує в Ларре почуття невимовної туги. “У його очах, – говорить Изергиль, – було стільки туги, що можна було б отруїти нею всіх людей миру”.

Гордість, на думку автора, – пречудова риса характеру. Вона робить раба вільним, слабкого – сильним, незначність перетворює в особистість. Гордість не терпить нічого обивательського й “загальноприйнятого”. Але гіпертрофована гордість породжує абсолютну волю, волю від суспільства, волю від всіх моральних підвалин і принципів, що у підсумку приводить до жахливих наслідків

Саме ця думка Горького є ключовою в оповіданні баби Изергиль про Ларре, що будучи саме таким – абсолютно вільним – індивідуумом, умирає духовно для всіх (і насамперед для самого себе), залишаючись жити вічно у своїй фізичній оболонці. Герой знайшов у безсмерті смерть. Гіркий нагадує про вічну істину: не можна жити в суспільстві й бути вільним від нього. Ларра був приречений на самітність і щире щастя вважав для себе смерть.

Справжнє ж щастя, на думку Горького, полягає в тім, щоб віддати себе людям, як це зробив Данко.

Відмітна риса даного оповідання – різкий контраст, протиставлення гарного й поганого, доброго й злого, світлого й темного

Ідейний зміст оповідання доповнюється окресленням образа повествовательници – баби Изергиль. Її спогаду про свій життєвий шлях – теж своєрідна Легенда про сміливу й горду жінку. Баба Изергиль найбільше цінує волю, вона з гордістю заявляє, що ніколи не була рабою. Изергиль із замилуванням говорить про любов до подвигу: “Коли людина любить подвиги, він завжди вміє їх зробити й знайде, де це можна”.

В оповіданні “Баба Изергиль” Горький малює виняткові характери, звеличує гордих і сильних духом людей, для яких воля вище всього. Для нього Изергиль, Данко й Ларра, незважаючи на крайню суперечливість натури першої, гадану марність подвигу другого й нескінченну віддаленість від усього живого третього, – справжні герої, люди, що несуть у мир ідею волі в різних неї проявах

Однак для того щоб по-справжньому прожити життя, недостатньо “горіти”, недостатньо бути вільним і гордим, що почуває й неспокійним. Потрібно мати головне – мету. Ціль, що виправдувала б існування людини, тому що “ціна людини – справа його”. “У житті завжди є місце подвигу”. “Уперед! – вище! усе – уперед! і – вище – от кредо теперішньої Людини”.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)


Ларра й Данко в оповіданні М. Горького “Баба Изергиль&;amp;;amp