Є у центрі Харкова тиха і затишна вулиця, названа ім’ям українського письменника Григорія Квітки-Основ’яненка. Мені подобається сюди приходити – щоразу зупиняюся перед погруддям відомого земляка і подумки поринаю у минувшину Харкова. Люблю гортати сторінки біографії творця новітньої української повісті. Григорій Квітка народився у селі Основа поблизу Харкова.
Його батько був власником Основи, а майбутній письменник, закоханий у свій край, згодом взяв псевдонім Основ’яненко, тим самим увічнивши свою малу батьківщину. Від
П’ятирічним хлопчиком, тяжко недужий на очі, поїхав він із матір’ю на прощу до Озерянського монастиря. І там під час моління сталося диво: хлопчик прозрів. Це дивовижне прозріння наповнило його душу глибокими релігійними почуттями, які вилилися у його творах. Саме це й підштовхнуло підлітка у 12 років вирішити піти в монастир.
Батьки були проти, тому батько записав сина до війська, коли тому виповнилося
Після кількарічного перебування в монастирі він остаточно визначився і з головою поринув у світське і театральне життя Харкова. Квітка брав участь у театральних виставах, граючи комічні ролі. Згодом він був директором театру.
На схилі літ жив у родовому селі Основі, де йому у літературній діяльності допомагала дружина.
На початку свого творчого шляху Квітка наслідував Котляревського. Його перше оповідання “Салдацький патрет” написане у формі травестії і в гумористичному бурлескному тоні. В такому самому дусі написано ще кілька ранніх оповідань Квітки. Але поступово він перейшов до написання творів іншого характеру, з іншою тематикою.
До кращих належать “Маруся”, “Сердешна Оксана”, “Перекотиполе”, “Козир-дівка”, драма “Щира любов”, комедія “Сватання на Гончарівці”. В них автор демонструє інший підхід до висвітлення життєвих ситуацій, до родинного побуту, зображення своїх персонажів. Його улюблені герої трохи наївні й сентиментальні, але це не робить їх менш цікавими.
У “Сватанні на Гончарівці” яскраво і гумористично зображено картинки життя і побуту харків’ян початку XIX століття. Комедія виявилася настільки вдалою, що впродовж десятиліть не сходила з театральних сцен.
Я люблю цей тихий куточок Харкова. Поруч із пам’ятником – старі університетські стіни, трохи далі – височезна Успенська дзвіниця. Старі камені, здається, приховують у собі подих століть. А на весь цей сучасний ритм життя споглядає бронзовий Квітка-Основ’яненко – мудрий і талановитий письменник, з Богом у серці і з душею істинного українця.
За його творчістю можна вивчати Життя і побут харків’ян і мешканців Слобожанщини кінця XVIII – початку XIX століття. І в цьому сенсі він залишив дуже цінний дар усім наступним поколінням.
(2 votes, average: 3.00 out of 5)