Квазісудження (польськ. quasisad, від лат. quasi – ніби, майже, немовби; sad – висловлення, думка, судження) – тип висловлення в літературному творі, найпростішим зразком якого є речення такої структури, як S є Р, або вислів типу: “існує S”. Незважаючи на те, що такі висловлення мають форму пізнавальних суджень у логічному сенсі і стосуються об’єкта з позалітературної дійсності, в літературному творі вони є позірними судженнями і стосуються позначуваних об’єктів інакше, ніж у науковій праці чи в урядовому документі. Вони не є автентичними
Одначе наявність К. вказує, що зображений у літературному творі світ наділений особливостями фікції і з огляду на це має своєрідний злагоджено цілісний характер, організований, впорядкований за певними принципами. К. разом з іншими чинниками формують і визначають цей світ. Творцем теорії К. в художній літературі був польський філософ і теоретик літератури Р. Інгарден.