КРОНІН, Арчибалд Джозеф

(1896 – 1981)

КРОНІН, Арчибалд Джозеф (Cronin, Archibald Joseph – 19.07.1896, M. Кардросс, Шотландія – 06.01.1981, с. Гліон побл. м. Мотре, Швейцарія) – англійський письменник.

Народився в сім’ї ірландця-католика. Його дитячі роки проминули у невеликому шотландському містечку Кардроссі. У 1914 p. Kронін вступив на медичний факультет університету в Глазго. У роки Першої світової війни служив медиком на військовому кораблі.

Потім повернувся на студентську лаву, отримав диплом лікаря та на посаді медичного інспектора працював у шахтарських селищах Південного

Уельсу. Мету своєї діяльності вбачав у покращенні умов праці шахтарів, був захоплений своїм фахом лікаря, а усвідомлення користі, що її він приносив, надихало його. Не залишав він і заняття наукою.

У 1925 p. Kронін здобув звання доктора медичних наук. Однак невдовзі через недугу йому довелося перервати лікарську практику. Відірваний від повсякденних обов’язків, він почав писати роман. І знову, тепер вже новий вид творчої діяльності захопив його.

За короткий час він написав свій перший роман “Замок капелюшника”(“Hatter’s Castle”, 1931), більше відомий у нас як “Замок Броуді”. Успіх цієї книги

назавжди пов’язав Kроніна з літературою. Зі світу науки та медичної практики Kронін вступив у світ мистецтва і творчості. Не випадково одну зі своїх автобіографічних книг він назвав “Пригоди у двох світах” (“Adventure in Two Worlds, 1952).

Обидва ці світи були пов’язані для Kроніна з напруженими пошуками сенсу життя, ідеєю служіння суспільству, яка настільки близька і його улюбленим героям.

Kронін увійшов у літературу у 30-х pp., позначених підйомом суспільно-політичної й антифашистської боротьби, і його романи тих років стали помітним внеском у літературу “бурхливого десятиліття”. Письменник відгукнувся у них на болючі проблеми часу. Спираючись на свій життєвий досвід, на традиції попередників, серед котрих йому особливо дорогі Ч. Діккенс, автор роману “Шлях всякої плоті”. С. Батлер, А. Беннет. Перегукуючись із сучасниками, і передусім з улюбленим С. Моемом, Kронін писав про життя та людей, котрих він добре знав, чиї прагнення, сподівання та розчарування були йому близькими.

Творчість Kроніна розвивалася в руслі реалістичних традицій англійської літератури.

Серед ранніх речей письменника, окрім “Замку Броуді”, найвідомішими є романи “Зорі дивляться вниз “(“The Stars Look Down”, 1935) і “Цитадель “(“The Citadel”, 1937). У 30-х він написав також романи “Три кохання” (“Three Loves”, 1932) та “Канарські острови” (“Grand Canary”, 1933). Новий період у житті і творчості письменника розпочався у зв’язку з його переселенням у США напередодні Другої світової війни.

Тут, у цьому новому для нього світі, якого він так і не зміг прийняти, а потім і покинув, обравши місцем свого проживання Швейцарію, Kронін вже не відчував того творчого підйому, який він переживав на батьківщині. Доводилося долати глибоку духовну кризу, що охопила його. Kронін неодноразово писав у цей час про самотність, яку він важко переносив, про стан пригнічення, про усвідомлення своєї непотрібності.

У 40-60-х pp. Kронін створив романи “Ключі королівства” (“The Keys of the Kingdom”, 1940), “Літа зелені” (“The Green Years”, 1944) і “Шлях Шеннона” (“Shannon’s Way”, 1948), що утворили дилогію з яскраво вираженою автобіографічною спрямованістю, “Іспанський садівник” (“The Spanish Gardener”, 1950) і “Викреслений з життя” (“Beyond the Place”, 1953); після переселення у Європу написав “Могилу хрестоносця” (“The Crusador’s Grave”, 1956), “Полярне сяйво” (The Nothem Light”, 1958), “Дерево Юди”(“The Juda’s Tree”, 1961), “Пісня про шестипенсовик” (“The Song of Sixpence”, 1964) та деякі інші. Сподівання на оновлення світу письменник пов’язував зі зверненням до християнства, до релігії.

1934 роком датується значною мірою програмна стаття Kроніна “Реалізм у шотландській літературі”. Тут Kронін пише про те, що письменник-реаліст, а він завжди вважав себе реалістом, зображує життя не таким, яким він його хоче бачити, а таким, яким воно є. Про свій життєвий шлях, про свої погляди та принципи Kронін писав у книзі “Пригоди у двох світах”.

Світ романів Kроніна не осяяний яскравим сонячним промінням, позбавлений відчуття радості і тріумфу життя; у ньому домінують сутінкові тони та відчуття трагедійності буття людини. Це усвідомлюють його герої, що не стає, однак, для них перешкодою для виявлення доброти, милосердя та співчуття. Письменник вірить у можливості людини, у її силу та стійкість, у готовність і право відстоювати свою гідність.

Головні проблеми романів Kроніна пов’язані з пошуками сенсу життя, відповіді на питання про призначення людини, з критикою несправедливості суспільних законів. Він пише про те, як розпадаються родинні зв’язки, гине кохання, втрачаються ілюзії, сподівання на щастя, співчуває бідам і стражданням людини. Ліризмом овіяні автобіографічні твори Kронін.

Морально-етична тема, яка так сильно звучить у творах Kроніна, пов’язана з критикою соціальної несправедливості й антигуманних порядків.

“Замок Броуді” – перший і важливий крок на письменницькому шляху Kроніна. У ньому сформувалася його своєрідна творча манера, намітилися зв’язки з реалістичною традицією (Діккенс, Дж. Голсуорсі), що проявилося у пильній увазі до характерів героїв, їхніх особливостей.

Роман задуманий як “трагічна повість про егоїзм і жорстоку погорду”. Kронін звернувся до теми егоїзму, до витоків, які його породжують, до аналізу причин і наслідків, з ним пов’язаних. Егоїзм і власницька психологія нероздільні, вони – джерело страждання та загибелі людей, породжують трагедію.

У трагічному ключі, який не позбавлений мелодраматизму, і написаний “Замок Броуді”. Джеймс Броуді, власник крамниці головних уборів у шотландському містечку Лівенфорді, втілює в собі вади егоїзму та жорстокої погорди. Його жертвами стають члени родини Броуді. Але й сам глава сім’ї – самодур і деспот – є жертвою середовища і обставин. Непересічна натура Броуді – сильної та мужньої людини – спотворена упередженнями та хибними уявленнями про життя та його справжні вартості.

Його дім-фортеця перетворюється у дім-в’язницю. З неї виривається старша дочка Мері, їде син Мет. Гинуть ті, хто змирюється. У домі-в’язниці знемагає, як безсловесна бранка, дружина Броуді Маргарет; страждає і гине маленька Нессі. Замок Броуді спорожнів.

Приречений і сам Броуді. Він розорений і самотній. “Пам’ять його була темна, як небо, всуціль затягнуте хмарами, крізь які не може пробитися жоден промінь”.

Про життя та боротьбу за свої права шахтарів Південного Уельсу Kронін розповів у романі “Зорі дивляться вниз”, долі героїв якого драматичні. Три герої перебувають в полі уваги письменника: робітник Девід Фенвік, син власника шахти Артур Баррас, ділок і кар’єрист Джо Гоулен. Девід пристає до боротьби проти соціальної несправедливості, береться за політичну діяльність, стає депутатом парламенту. Переконавшись у зрадництві реформістів, які лише на словах видають себе за друзів народу, відмовившись від спроб перетворення суспільства, Девід повертається на шахту.

Не досягає своєї мети й Артур Баррас, який прагнув поліпшити умови праці гірників. Він переконується в тому, що ні поодинокі реформи, ні філантропія не в змозі змінити існуючий порядок. Процвітає і досягає бажаної мети лише Джо Гоулен.

Його шлях до успіху грунтується на безпринципності, компромісах із совістю, спритних махінаціях. Фінал роману песимістичний і безвихідний.

Найвідоміший твір Kроніна – “Цитадель” – приваблює соціально-етичною темою, що звучить у ньому, визначеністю утверджуваних моральних вартостей, достовірністю наведених фактів про медичне обслуговування, реалістичністю картин звичаїв. Традиційна тема юнака, який вступає в життя, розроблена Kроніним у підкреслено “професійному” ключі. Герой Ендрю Менсон показаний у повсякденній праці, в атмосфері лікарської діяльності, що цілковито поглинає його, становить головний сенс його існування, наповнює життя не лише виснажливою напруженою працею, а й радістю, задоволенням, щастям. Менсон – талановита людина, натура творча.

Сенс своєї діяльності він вбачає у служінні людям. Однак реалізувати бажане виявляється не просто. Менсон зіштовхується з протидією колег, закладів, з рутиною усталених норм і звичаїв.

Стати переможцем у цьому зіткненні майже неможливо, але вистояти і зберегти свою людську гідність, вірність своїм ідеалам і принципам, залишитися непідкупним і чесним необхідно. У такій ситуації й опиняється Менсон, який штурмує цитадель ділків від науки, переживає кризу, йде в якийсь момент на компроміси із совістю, за що доводиться розплачуватися найдорожчою ціною, і знов знаходить себе в праці, в допомозі людям. Динаміка подій у романі пов’язана з пильною увагою автора до морального життя героя, змін, які в ньому відбуваються, хитань, відкриттів.

Виразність етичного ідеалу надає творові завершеності та цілісності.

Акцентація моральних первнів буття, інтерес до становлення характеру й етичних принципів героїв притаманні всім творам Kроніна. Про сенс життя та шляхи його поліпшення йдеться у романі “Ключі королівства”; проблеми вибору шляху постають перед Шенноном (дилогія “Літа юності” та. “Шлях Шеннона”), перед героями драми “Юпітер сміється” (1940); борцем за справедливість і моральні вартості показаний Генрі Пейдж, герой роману “Північне сяйво”.

Kронін послідовний у своїх симпатіях. У його романах і нарисах звучить тривога за долі простих людей, котрі живуть в антигуманному світі. У романі “Північне сяйво”, який відтворює події 1956-1957 pp., йдеться про загрозу нової світової війни. Утворах Kроніна 50-х років використовуються прийоми детективної оповіді.

Характерний з цього погляду роман “Викреслений із життя”, сюжет якого заснований на пошуках убивці, котрий скоїв злочин за п’ятнадцять років до тих подій, які описані в романі. Пошуками злочинця займається Пол Мерфі, котрий зовсім не є професійним детективом. Він робить це, прагнучи встановити істину та звільнити з ув’язнення несправедливо обвинуваченого батька. Під пером Kроніна детективна історія переростає в роман з виразно прописаною соціальною проблематикою.

Увага читачів переключається з кримінальної лінії сюжету на такі явища, як юриспруденція та її суспільне призначення, організація судочинства, фабрикація брехливих свідчень і засудження невинних у тих випадках, коли це виявляється необхідним для можновладців, йдеться також про роль преси, роботу поліції, описуються місця ув’язнення. Тема пошуків правди та справедливості стає головною у романі.

Ставши відомим завдяки своїм раннім романам, Kронін не піднявся до їхнього рівня у своїх пізніх речах, зоставшись у пам’яті читачів свого покоління автором “Замку Броуді” та “Цитаделі”.

В Україні окремі твори Kроніна переклали П. Шарандак, В. Іонкін, В. Бакулін.

Н. Михальсъка


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 3.50 out of 5)

КРОНІН, Арчибалд Джозеф