Вірш ” Ви знаєте, як липа шелестить… ” написаний 1911 року. Це період становлення майбутнього поета як особистості: минув рік навчання в Чернігові, перші зустрічі з творчою молоддю Чернігівщини. Ця поезія засвідчила неабиякий талант майбутнього символіста.
Вірш спочатку не належав до жодної збірки, згодом входить до “Сонячних кларнетів”. Це шедевр інтимно-пейзажної лірики.
Темою вірша є вираження емоцій, які народжуються в душі юного ліричного героя від почуття першого кохання.
Ідейне навантаження вірша не чітке: тут
Ліричний герой знайшов однодумців, він не самотній у своїх почуттях!
Композиційно вірш Поділяється на дві частини. Обидві починаються риторичними запитаннями. Спочатку простір обмежений лише липою, яка шелестить; у другій
Простір враз стає глобальним – місяць, зорі… а потім звуковий образ – “солов’ї”. Навіть у такого красномовного поета не вистачило слів висловити, як же вони співають: “А солов’ї… “
Художні засоби, наявні в цьому вірші, традиційні для інтимної лірики. Автор використовує протиставлення, риторичне запитання, риторичне твердження, звичайно ж, епітети, метафори, синекдоху (“дідугани”-дерева). Яскраво виражений чотиристопний ямб з незакінченою стопою, жіноча рима чергується з чоловічою, римування паралельне.
Ви знаєте, як липа шелестить У місячні весняні ночі? – Кохана спить, кохана спить, Піди збуди, цілуй їй очі, Кохана спить… Ви чули ж бо: так липа шелестить.
Ви знаєте, як сплять старі гаї? – Вони все бачать крізь тумани. Ось місяць, зорі, солов’ї… “Я твій”,- десь чують дідугани.
А солов’ї!.. Та ви вже знаєте, як сплять гаї!
1911 р.