Витончену форму та яскраві тропи має вірш Миколи Вороного ” Блакитна Панна ” ( 1912 р. ), який відкриває цикл поезій “Гротески” . Провідні мотиви твору – возвеличення краси природи та єдність її з мистецтвом. Блакитна Панна – це образ Весни у “серпанках та блаватах”, якій уся земля виспівує: “Осанна!” Цей образ тривожить душу ліричного героя. Поряд зі звичними, традиційними у фольклорі та в літературі засобами виразності (весна запашна, чарівна, у прозорих шатах, у серпанках) автор використовує біблійну урочисту лексику
Автор використовує багато небуденної лексики, символів, без розшифрування яких поезія не тільки блідне, а й стає незбагненною для читача. М. Вороний став новатором у розширенні музичних можливостей українського вірша. “Блакитна Панна” рясніє асонансами й алітераціями, як і сама Весна, що приходить зі співом птахів, дзюркотінням струмків. Джерелом поезії, її ритму, звучання є мелодія.
Цікаве й розміщення рядків у строфах “Блакитної Панни” : вони ніби сходинки, по яких скрапує навесні талий сніг під грою сонячного проміння. Отже, форма у творі поета-символіста – надважливий засіб витворення потужного ліричного струменя.