Кріпак і чорт – народні казки

Колись, як ще була кріпаччина, в одного пана служив чоловік. От пан йому каже: – Дай мені дві жмені срібла або вижени он з того б, олота чортів, то я тебе на волю випущу. Чоловік дума собі: срібла трудно дістати, а чортів можна вигнать. Пішов він до коваля, щоб йому зробив дротяну нагайку.

Коваль зробив. Взяв він нагайку та до того озера. Прийшов і почав з грязі стовпчики ліпить. Коли це чорт виходить з озера та й питає: – Що це ти, чоловіче, робиш?

Чоловік йому каже: – Оце думаю строїть на озері монастир. Ото бач і стовпи положив. – Показує

на ті стовпчики, що з грязі ліпив. Чорт йому каже: – Не построїш ти тут монастиря, бо ми тебе задушимо.

Сказав та зараз і побіг в озеро і похвалився самому головному чорту. А цей, головний, посилає до того чоловіка високого чорта та й наказує: – Скажи так тому чоловікові, що думає тут монастир строїть: якщо подужає тебе, то ми виступим звідси, а якщо ти його подужаєш, то він повинен одступитись од цього озера. Виходить високий чорт з озера та й каже чоловікові: – Казав так наш начальник: хто кого з нас поборе, той тому оце озеро уступить. Чоловік каже: – Де тобі мене подужати!

Краще поборись з моїм дідом. Він

та кий уже старий, що увесь обріс мохом, він тут у лісі лежить. А коло того озера був близько ліс.

От чорт і послухав. Приходить у ліс, аж там під кущем лежить медвідь. Чоловік йому каже: – Оце той дід, іди з ним поборись. Якщо його побореш, тоді і зі мною будеш боротись.

Чорт приходить та й торкає медведя лапою. – Чуєш, уставай, будем боротися. Тут медвідь як схватиться, як візьме його в лапи та давай кусать та м’ять – насилу чорт вирвався. Прибігає в озеро та й каже головному чортові: – Шкода.

Не можна його побить. Коли я з його дідом боровся, та не поборов, – а дід його такий старий, що аж мохом обріс увесь, – то якби з ним боровсь, він би мене й живого не пустив. От цей посилає другого чорта, уже горбатого, до того чоловіка.

Виходить цей горбатий та й каже йому: – Ану, хто дужче свисне, то того буде озеро. Чоловік каже: – Добре, тільки свисни ти вперед, а потім я свисну. Чорт як свиснув, то й листя па дереві попадало. Тоді чоловік каже: – Ану, я свисну.

Тільки ти очі зав’яжи платком, бо як свисну, то й повискакують. Чорт і зав’язав платком очі. Цей як свиснув його нагайкою по шиї, так він і покотивсь у озеро.

Прийшов та й каже головному чортові: – Нічого ми не зробимо з ним, бо я як свиснув, то йому нічого не сталося, а як він свиснув, то ледве мені очі не повилазили. От він посилає третього чорта, такого гладкого, як годований кабан, і дає йому свою патерицю, таку, що, може, пуд п’ятнадцять, і говорить йому: – Нехай хто вище викине. Виносить ту булаву до того чоловіка і каже: – Ото так казав наш начальник: хто вище підкине оцю булаву, то того буде озеро.

Чорт же той головний, як давав патерицю, то попереджав: – Гляди, щоб ти її ніде не дів, бо тільки ти її де-небудь дінеш, усі ми тоді пропащі. От чорт як підкинув її угору ще зранку, то аж увечері впала додолу, а цей чоловік тільки з одного боку її підніме, а щоб усю її підняти, то цього не міг. Тож він узяв за один кінець та й дивиться на небо, а чорт його питає: – Чого ти дивишся вгору? Чоловік каже: – Дожидаю, поки хмарка набіжить, бо хочу її закинути, щоб ти ніколи її не бачив.

Тоді чорт за ту патерицю та в озеро. Прибіг і каже чортові самому головному: – Хотів закинути патерицю на небо, а я і не дав. Головний посилає знов одного чорта до того чоловіка, щоб спитавсь його, чи не схоче він грошей багато взять, аби тільки їх з озера не виганяв.

Чорт приходить до нього та й каже: – Що тобі дати, щоб ти тільки не вигонив нас з цього озера, бо це озеро ще наших прадідів? Чоловік йому каже: – Я з тебе багато не хочу, тільки дай мені оцей бриль, повен срібла. Чорт його питає: – Зараз тобі дать гроші?

– Ні, принесеш мені уночі в клуню. – От добре, принесу, тільки не чіпай нас. Прийшов чоловік додому, викопав у клуні велику яму і зверху пропустив таку дірку, аби бриль помістився в яму, а потім прорізав дно у брилі та й поставив його на тій дірці. Коли це уночі чорт неcе йому мішок срібла.

Приніс, висипав у бриль – аж він порожній. Приніс він ще три мішки срібла – та таки ще не повний бриль. А чорт і не оглядається, що попід брилем яма, та й носить гроші, поки не наносив повний бриль.

Тоді чоловік забрав ті гроші, дав дві жмені панові срібла та й викупився од панщини.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

alt

Дізнайтесь вартість своєї роботи

Безкоштовна оцінка замовлення!

Оцінимо за півгодини!

Кріпак і чорт – народні казки