Поема “Політ крізь бурю” – це твір, що визначив знаменну віху в житті М. Бажана і звертався до героїки подвигу, до проблеми звязку поколінь. Саме вона розкриває проблему найвищого – на фоні життя і смерті – випробування духовних сил людини.
Одразу захоплює своєрідність композиції поеми. Це внутрішній монолог сімнадцятирічної Оксани, яка морозної ночі перелітає лінію фронту, щоб працювати радисткою у тилу ворога. Минуле, відбите в спогадах Оксани, її сучасне, все, що пов’язане з польотом у тил ворога, поєднані з третім часовим
Батько дівчини був “ворогом народу”. І патріотичний порив Оксани зустрічає недовір’я з боку командира розвідувальної групи – Івана Хомича. Багато небезпек чекає на Оксану у ворожому тилу. Та найстрашніше для неї оце недовір’я своїх, які посилають, однак, дівчину на таке важке завдання.
Та краса людини – у її діяннях. І Оксана йде на завдання не для того, щоб, як скаже Іван Хомич, “відплатити”, “зрадити”. На все життя вона запам’ятала слова, які сказав їй батько в найтрагічнішу хвилину свого життя:
Щоб
Чуття спільності з епохою і народом у час великого випробування поставило дівчину у перші ряди захисників Вітчизни:
… бо знаю я, за що й куди несу життя своє…
В обставинах смертельної небезпеки, долаючи страх і самотність, Оксана знаходить шлях не тільки до людей, а і до самої себе. Вона не губить своє “я”, а стає володаркою його в найчистішому вияві.
… я частка життя невіддільна,
я зводжусь! Я житиму! Земле! Народе мій!
Люди!
Так Микола Бажан зумів довести мене, що краса людини – не у словах, які вона промовляє, бо слова часто бувають облудні у ділах людських, у служінні рідному народові.