Зараз наше покоління живе в XXI столітті. Ми радіємо життю, отримуємо освіту, працюємо. Але завдяки кому ми можемо все це робити? Завдяки кому наша країна зберегла свою незалежність? Цих людей зараз все менше і менше. Їх вже майже не зустрінеш у магазинах, на вулиці, в метро.
Ветерани Великої Вітчизняної війни – вже дуже літні люди. Але саме завдяки їх неймовірному подвигу наша країна залишилася великою самостійною державою.
Ранок 22 червня 1941 для багатьох був святковим. Старші класи закінчили школу, 21 червня у них був випускний бал, а 22
Уявляю, яке це було горе для всієї країни. Майже всіх вчорашніх школярів тут же призвали на фронт. Зовсім юні хлопчики й дівчатка, практично мої ровесники, добровільно пішли захищати свою Батьківщину.
Я безмірно захоплююся цими людьми! Адже вони зробили практично неможливе. Ворог перевершував нас у всьому: в кількості людей, кількості і якості зброї і бойової техніки, у забезпеченості військ продуктами харчування та одягу. Також на боці армії Гітлера була несподіванка.
Наша країна була
Я вважаю, що перемога прийшла до нас завдяки глибокому патріотизму бійців. Кожна радянська людина розуміла, що вона не в праві віддати свою Батьківщину у владу ворогам. Саме завдяки духовному згуртуванню всіх людей ми перемогли, не тільки відстояли рідну країну, але і повністю розгромили ворожу армію Гітлера.
Я сприймаю Велику Вітчизняну війну як велике горе і трагедію мільйонів людей, а кожну смерть на цій війні – як вбивство, за яке хтось повинен відповідати. Адже практично кожна родина колишнього Радянського Союзу втратив у тій війні своїх рідних і близьких. І в той же час, я бачу цю війну як грандіозне торжество патріотизму, любові до Батьківщини. Думаю, кожен боєць в той час усвідомлював нашу правоту і святість боргу, лежачого на кожному громадянинові країни.
Я глибоко вдячний нашим ветераном за те, що зараз живу у вільній країні. Можна сказати, що вони врятували не тільки нашу свободу, а й увесь світ. Якби Гітлеру вдалося захопити Радянський Союз, не залишилося б у світі більше сильних держав, здатних протистояти йому. Можливо, тоді б Німеччина правила всією землею. Думаю, що при жорстокості фашистів це було б найбільшою трагедією для людства.
Усвідомлюючи все це, мені стає страшно… Виходить, що Велика Вітчизняна війна має світове значення.
Як можна ставитися до цієї події в історії нашої країни? Звичайно ж, я ні в якому разі не хочу, щоб подібне коли-небудь повторилося. Війна – це завжди страшно. Це біль, горе, сльози, муки, страждання, ненависть. Але не менш важливо те, що все це відбулося.
Тепер моє і наступні покоління можуть вчитися на помилках минулого. Сподіваюся, в майбутньому люди стануть розумнішими, добрішими, мудрішими. Вони припинять знищувати собі подібних заради жадоби влади.
Адже ніколи не буде щастя від того, що було досягнуто насильницьким шляхом. І Велика Вітчизняна війна – найбільше тому підтвердження.