Коротко про “О земле втрачена, явися!..”

Літературний рід : лірика.

Жанр: ліричний вірш.

Вид лірики : патріотична.

Провідний мотив: мрія про повернення на рідну землю.

Віршовий розмір: ямб.

Про твір: перебуваючи в засланні, В. Стус з ніжністю згадує рідний край, який пізнавав змалку і який залишився теплим спогадом: “сонця хлюпочуться в озерах”, “світання тіні пелехаті над райдугою голосів”, “плескіт крил і хлюпіт хвиль”… Настрій ліричного героя емоційно під­несений, проте до жорстокої реальності читача повертає питання “де”, яке звучить рефреном. Оптимістично звучать останні рядки вірша: “і лазурово простелися, і душу порятуй мені”.

Ліричний герой (читай В. Стус) сподівається, що спогади про рідний край порятують його душу від несправедливості й зневіри. Вірш “О земле втрачена, явися!..” нале­жить до невольницької лірики.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 5.00 out of 5)

Коротко про “О земле втрачена, явися!..”