Літнім ранком біля споруджуваної купальні борсаються у воді тесля Гарасим так горбатий низькорослий тесля Любим – обоє в портах і сорочках. Обоє вже посиніли – більше години стирчать у воді. Ловлять миня.
Покрикують один на одного, обурюються, дають ради.
– Слизький, блазень, схопити немає за що! – За зебри вистачай! – Немає жабров! За губу схопив! Кусається…
Піймали рака – і викинули з жорстокістю на берег, щоб не мішався. Горбатий Любим намагається умоститися на корчі й захлинається водою. Гарасим жене його –
А теслі усе ще возяться під верболозом. Один іншому радить: – Ти пальцем, а не кулаком!
Заходь збоку! До водопою наближається череда, що жене пастух Юхим. Довідавшись, що ловлять миня, він скидає сорочку, постоли…
Порти скинути не вистачає терпіння – він кидається у воду: – Постій! Треба умеючи…
От уже троє, штовхаючись, лаючись і пихкаючи, тупцюють на одному місці. Чутний лемент: – Де пастух? Череда в сад полізло!
Через грати показується пан у халаті з перської шалі й з газетою в руці. – От я вам задам
А вони – рибку! – Літо велике, встигнеш ще, вашескородие, помитися… – крекче Гарасим. – Минь забрався під корч.
– Минь? – оживився пан. – Так тягни його скоріше!
– Знатний минь, пан. Ужо даси полтинничек, якщо удружимо. Пан кличе кучері Василя, і той теж лізе у воду.
Уже товчуться на водному п’ятачку четверо.
Сокирою підрубують корч, під якою ховається минь Пан Андрій Андреич викривається, дає собі остигнути, лізе у воду й через якийсь час чіпляє миня за зябра. На поверхні з’являється більша налимья голова й чорне аршинне тіло. Все блаженно посміхаються.
– Знатний минь! – Печінка з нього так і пре! – радіє пан.
Отут минь робить різкий рух хвостом нагору, виривається з рук і… Поминай як кликали!
(1 votes, average: 5.00 out of 5)