Короткий аналіз поеми Пушкіна “Мідний вершник”

* “Красуйся, град Петров, стій

* Неколебимо, як Росія…”

Однак образ Петра в “Мідному вершнику” (на відміну від поеми “Полтава”) даний у діалектичному протиріччі. Він “кумир”, “державец напівмиру”, але він же й “бовдур”, що “вуздою залізної Росію підняв дибки”. Так виправдується бунт Євгенія, що відстоює своє право на існування, на людське щастя.

Ще Валерій Брюсов у статті, спеціально присвяченої “Мідному вершникові”, дуже точно відзначив, що в сцені бунту Євгеній виростає, стаючи урівень

із самим Петром: “Важливо те, що малий і незначний, той, хто недавно зізнавався смиренно, що “міг би бог йому додати розуму”, чиї мрії не йшли далі скромного побажання: “містечко випрошу”, раптово відчув себе рівним Мідному вершникові, знайшов у собі сили і сміливість загрожувати “державцу напівмиру”.

Характерні вираження, якими описує Пушкін стан Євгенія в цю мінуту. Урочистість тону, достаток слов’янізмів (чоло, хладный, пломінь) показують, що “чорна сила”, що обуян Євгеній, змушує ставитися до нього інакше, чим раніше. Це вже не “наш герой”, що “живе в Коломне, десь служить”;

це суперник “грізного царя”, про яке повинне говорити тим же мовою, як і про Петра”.

На чиїй же стороні сам поет – Петра або Євгенія? Відповісти на цей зріс неможливо. І Петро, і Євгеній – кожний по-своєму правий і в той же час неправий. ” Мідний вершник ” – зразок філософської поеми, що ставить найважливіші проблеми співвідношення загального й частки в житті людей, особистості й держави. І навіть те, що тут більше питань, чим відповідей, будить читацьку думку, змушує знову й знову звертатися до проблематики пушкінської поеми, сперечатися про неї. Суперечки ці не припиняються й у наші дні


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)


Короткий аналіз поеми Пушкіна “Мідний вершник”