Конкретизація літературного твору

Конкретизація літературного твору (фр. concretisation, від лат. concretus – ущільнений, згущений, затверділий) – читацьке сприймання літературного твору. У цьому процесі пізнавальні чинники поєднуються з естетичними, створюючи естетичне переживання. Термін К. запровадив Р. Інгарден (1893-1970), враховуючи схематичність літературного твору, що містить неокреслені місця, і потенційні моменти, які у процесі читання вимагають смислового наповнення. Так, якщо в історичній повісті йдеться, приміром, про те, що “Богдан Хмельницький носив розкішний червоний

кунтуш”, то слово ; “червоний” вимагає від читача уявлення про конкретну “червінь” того одягу, його крою, нашитих на ньому оздоб, які викликали враження розкішності. Якщо в повісті немає іншої деталізації, то читач мусить самостійно здійснити подібну конкретизацію згаданого вислову, виходячи з власних уподобань і досвіду.

Отже, К. допускає вільний читацький вибір деталей при виповненні неокреслених місць твору; один і той же твір допускає відмінні К. Один читач у даному випадку може уявити собі червінь з пурпуровим відтінком, інший – з малиновим. Обидві К. будуть однаково рівноправними. Підставою

читацької К. служить ретельна реконструкція рис, які приписуються у творі персонажам, подіям, предметам, пейзажам, інтер’єрам, у зв’язку з реконструкцією, відтворенням неокреслених місць, залишених читачам для самостійного виповнення.

Міра свободи, яку К. залишає читачам у процесі сприймання твору, визначається структурою твору. Це стосується як деталей, так і цілості.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 5.00 out of 5)

Конкретизація літературного твору