Конкретизація літературного твору (фр. concretisation, від лат. concretus – ущільнений, згущений, затверділий) – читацьке сприймання літературного твору. У цьому процесі пізнавальні чинники поєднуються з естетичними, створюючи естетичне переживання. Термін К. запровадив Р. Інгарден (1893-1970), враховуючи схематичність літературного твору, що містить неокреслені місця, і потенційні моменти, які у процесі читання вимагають смислового наповнення. Так, якщо в історичній повісті йдеться, приміром, про те, що “Богдан Хмельницький носив розкішний червоний
Отже, К. допускає вільний читацький вибір деталей при виповненні неокреслених місць твору; один і той же твір допускає відмінні К. Один читач у даному випадку може уявити собі червінь з пурпуровим відтінком, інший – з малиновим. Обидві К. будуть однаково рівноправними. Підставою
Міра свободи, яку К. залишає читачам у процесі сприймання твору, визначається структурою твору. Це стосується як деталей, так і цілості.