Колискові пісні – жанр народної родинної лірики, специфічний зміст і форма якої функціонально зумовлені присиплянням дитини в колисці. Визначальний у К. п. не смисловий, а звуковий (ритмомелодійний) компонент. Він твориться розміреним ритмом колисання, розспівуванням асонансних груп “а-а-а”, “е-е-е”, різних варіантів слів “люлі-люлі”, “люлесі”, “люлечки”, “гойда-гойда”, “баю-баю”, асемантичних звукосполучень типу “чуч-беле”, “гайчі”.
Все це разом з повторенням музичної фрази-поспівки вузького
Варіативність К. п. дуже багата, особливо з сюжетом про Сон-дрімоту і Кота. За формою і компонуванням К. п. – це переважно монологічні монострофи з довільною кількістю
Монологи К. п. виражаються і відповідними поетичними засобами, синтаксисом: риторичні звертання і питання, часті повтори, переважно анафори, специфічно дитяча лексика, зменшувально-пестливі форми слів, ніжні епітети і порівняння (хатинонька теплесенька, дитинонька малесенька, сонько, дрімко, личко, очка, головонька, колисонька, хить-хить, скрип-скрип, медок-солодок, “як вишенька на вишеньці, так дитина в колисонці”, “коби-с ми здоров виріс, як дуб зелененький”). Інколи в цих монологах відлунюють зичення патріотичного змісту.