З плином часу обличчя міста поступово змінюється, але змінити душу міста не владний навіть час. Ось і столиця нашої держави змінила свій вигляд, залишившись тією ж самою – привітною, гостинною, щедрою.
У незапам’ятному минулому, ще за часів свого заснування, Київ являв собою укріплене городище, розташоване на березі Дніпра. Кам’яних будівель тоді тут взагалі не було, та й дерев’яних було небагато. Спливали століття.
Київ руйнували пожежі, але люди не збиралися кидати вподобане місце. Пізніше в Києві почали з’являтися кам’яні
Місто виростало, багатшало, множились його мешканці. І не один мандрівник дивувався з доброї, трохи хитруватої вдачі киян.
Коли закінчується минуле й починається сьогодення? Де пролягає кордон між цими двома вимірами часу? Сьогодні ми спостерігаємо зміни в обличчі нашого Києва. Багато районів столиці сьогодні виглядають як новобудови: це реставрують будівлі, дороги, площі.
Поступово
Можна сподіватися, що й надалі столиця України буде залишатися такою ж красивою, охайною, сповненою свободи й діловитості.