Києво-Печерський патерик – пам’ятка києво-руської літератури XIII ст., збірник оповідань про ченців та заснування Києво-Печерської лаври. В основу К.-П. п. покладене листування владимирського єпископа Симона, який скаржився на звичаї Владимиро-Суздальського краю, поривався до Києва, та печерського ченця Полікарпа. Пам’ятка має кілька редакцій (Арсеніївська, Феодосіївська, дві Касіянівські), вперше опублікована 1661 у друкарні Києво-Печерської лаври. К.-П. п. увібрав досвід візантійської агіографії, мав розділи з “Повісті минулих літ”,
Агіографічні розділи К.-П. п. увійшли до “Четьї-Мінеї” димитра Туптала; до джерел К.-П. п. звертався Захарія Копистенський у “Палінодії, або Книзі оборони католицької святої апостольської
Шевчука “На полі смиренному”.