Казкар – ЮРІЙ АНДРУХОВИЧ Скорочено

Я міг би гнати тепле стадо – мене б життя кудись несло, або пізнав би легко й радо просте корисне ремесло. І так лічив би добрі днини, а дзигарі з високих веж

Мене хвалили б щогодини: “Ти мудро й праведно живеш, якщо живеш, якщо живеш!” А я – не той, бо родом з райдуг і я махнув на похвали – мене ви знаєте як зайду, а все ж зовете за столи!

Адже в мені бринить як свято земних історій вічний рух: про серце, вірне і завзяте, про творче диво теплих рук, про незугарне і прегарне, про сонний сад і жах темниць, про дівчину з очима сарни,

Що

виросла в краю суниць, про двоголосся неба й хліба, коли у небі віщий птах, коли духмяна груша липня в листках повисне і в літах, а я повім коханій так: ти – достеменна як сльоза

Найтонша лагідна лоза ти – океан для корабля розкішна маревна земля ти – і колиска і труна найчарівливіша струна в тобі живе моя луна моя небесна борозна я – просто пісенька твоя

Моє світило золоте холодний і бездарний я коли без тебе все не те і світ як плід у нас надвоє аж ми ласуємо обоє

Коментар Віг міг би бути звичайною людиною, займатися якимось звичним ремеслом – виготовляти корита, пасти худобу. І його б шанували, хвалили. Але він – казкар, творець, зайда. Проте йому раді, його кличуть за стіл і слухають “земних історій вічний рух”, бо слово в його устах – чарівне.

Він уміє так освідчитися коханій, що стає “світ як плід” у них “надвоє”.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Казкар – ЮРІЙ АНДРУХОВИЧ Скорочено