Казкар скорочено – Юрій Андрухович

Я міг би гнати тепле стадо або пізнав би легко і радо просте корисне ремесло. І так лічив би добрі днини, А дзигарі з високих веж Мене хвалили б щогодини: “Ти мудро й праведно живеш, Якщо живеш, якщо живеш!” А я – не той, бо родом з райдуг І я махнув на похвали – Мене ви знаєте як зайду, А все ж зовете за столи! Адже в мені бринить як свято Земних історій вічний рух: Про серце, вірне і завзяте, Про творче диво теплих рук, Про незугарне і прегарне, Про сонний сад і жах темниць, Про дівчину з очима сарни, Що виросла в краю суниць, Про двоголосся неба й хліба, Коли у небі віщий птах, Коли духмяна груша липня В листках повисне і в літах, А я повім коханій так: Ти – достеменна як сльоза Найтонша лагідна лоза Ти – океан для корабля Розкішна маревна земля Ти – і колиска і труна Найчарівливіша струна В тобі живе моя луна Моя небесна борозна Я – просто пісенька твоя Моє світило золоте Холодний і бездарний я Коли без тебе все не те І світ як плід у нас надвоє Аж ми ласуємо обоє


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Казкар скорочено – Юрій Андрухович