КАЗКА ПРО ЯЯН – EMMA АНДІЄВСЬКА

Українська література 6 клас

EMMA АНДІЄВСЬКА

КАЗКА ПРО ЯЯН

Колись пастушок, переплигуючи зі скелі на скелю за козою, що відбилася від решти, посковзнувся й упав у глибочезне провалля. Коли він розплющив очі, то побачив, що лежить на площі великого міста, яке складається з вузьких довгих веж, що їх кожен будує на свій лад, бо ці вежі весь час завалюються.

Пастушок підійшов до найближчого чоловіка, який порпався з кельмою серед купи каміння, і запитав, що це за місто, хто його мешканці й чи не можна було б щось попоїсти, бо він дуже зголоднів,

наче кілька днів пролежав без їжі. Однак но запитання пастушка ніхто навіть не глипнув у його бік, дарма що козопас обійшов мало не все місто. Врешті вже зовсім зневірившися, що хтось дасть йому тут бодай окрайчик хліба, пастушок набрів на кволого дідуся, що порався біля найнижчої, напівзруйнованої вежі й повторив своє запитання.

– Тут живуть самі яяни, – відповів нарешті старий. – Кожен яянин знає тільки своє “я” і тому запитань другої людини просто не чує. Я ж почув тільки тому, що мене здолали немощі, і внутрішні підпори, які досі тримали мене, як вони тримають усіх яян цього міста, передчасно

струхли й завалилися, як і моя вежа, поправити яку мені бракує сил.

– Я вам охоче допоможу, – радісно вигукнув пастушок, – аби тільки трохи щось попоїсти.

– Яянинові годі допомогти, – скрушно мовив дідок. – Ніхто не може догодити яянинові, бо тільки він сам усе знає і вміє, і то найкраще.

– Але ж людина мусить їсти, аби втриматися при житті!

– Усі тут харчуються власним “я”. Коли воно вичерпується, яянин умирає, проте “я” кожного із яян таке невичерпне, що всі тутешні мешканці майже вічні. Мене опали немощі тільки тому, що я чужинець і справжнім яянином так ніколи й не став, хоч і прожив тут майже весь свій вік.

Я ледве пам’ятаю, що на початку свого життя під час сварки на кораблі, де я виконував обов’язки юнги, я випав за борт і опинився у цьому місті.

– Але я зовсім не хочу ставати яянином!

– За рогом моєї вежі лежать кельми для новоприбулих, бери собі якусь і починай будувати свою вежу.

– Невже з цього міста немає виходу?

– Ще на початку, коли я щойно сюди потрапив, я здибав одного юродивого, який сидів біля каміння цієї вежі, котру я оце марно будую. Він повідав мені, що місто має сім брам і з кожної можна вийти, хоча досі жоден мешканець цього міста не міг відчинити брами з тієї простої причини, що ніхто з тутешніх мешканців не спроможний вимовити коротесенького слова, що відчиняє ці брами.

Малюнок Е. Андієвської

– Яке ж це слово?

– Це слово знають усі яяни: звичайнісіньке “ти”. Але коли хтось із яян, – а це стається так рідко, що про це ходять лише легенди, – отож коли хтось із яян пробує вимовити “ти”, в устах яянина це чомусь завжди обертається на “я”, і тому брами не відчиняються.

– Я спробую, – мовив пастушок. – Ходімо разом, бо я тобі дуже вдячний за пораду, в мене померли батьки, і я хотів би подбати про тебе.

– Я вже застарий, і ноги вже не тримають мене.

– Я візьму тебе на плечі, і ми разом подамося далі.

– Я не пристосований до іншого світу, і час, відпущений мені вищими силами, добігає кінця.

– Я хочу, аби ти бодай перед смертю дихнув свіжим повітрям, – мовив пастушок, обережно садовлячи собі старого на плечі й простуючи до найближчої брами. Перед брамою він низько вклонився й промовив: – Вельмишановна брамо, чи була б ти така ласкава й випустила нас на волю, бо тільки ти можеш нас випустити.

І брама вперше за все своє існування навстіж відчинилася, адже ніхто до неї так не промовляв, хоч цього вона чекала відтоді, як її вставили в мури цього міста, і пастушок побачив себе серед знайомих скель.

– Тепер ти бачиш, який гарний цей світ! – вигукнув козопас і торкнувся старого, аби обережно зсадити його з плечей на землю. Та замість дідуся він намацав тільки мішок, по гузир1 наповнений самоцвітами.

Подумаймо разам

Як ти міркуєш, чи мистецтво може навчити чогось людину? Як воно навчає?

Перекажи сюжет твору Емми Андієвської. Чи така пригода може відбутися в дійсності? Отже, це придумана, казкова історія.

Зображено тут умовну, нереальну ситуацію. Чим вона нагадує тобі справжнє життя?

Охарактеризуй дійові особи твору, доповнивши схему відповідями на запитання:!. Чи є в них шанс щось змінити? 2. Що для цього треба зробити?

Зверни увагу на ключові фрази та доповни їх, скориставшись текстом: “Кожен яянин знає тільки своє “я” і тому запитань іншої людини просто не чує”. “Ніхто не може догодити яянинові, бо тільки він сам усе знає і вміє”.

“Усі тут харчуються власним “я”, “я” кожного із яян таке невичерпне”.

1 Гузир – місце, де зав’язано мішок.

На яку думку вони наштовхують? Що ще можна розповісти про яянів? Чи добре, що кожен із них будує власну вежу?

Чи не нагадує це будування власного дому?

Однак вежа – це якийсь замкнений, недоступний простір. Отже, вона може уособлювати духовний світ, який у кожного свій. Є такий вислів; “вежа зі слонової кістки”, що означає особливий духовний світ, незрозумілий і недосяжний для інших

Яка основна думка (ідея) цього твору? Чи повчальна вона? Ти погоджуєшся з нею?

Зверни увагу – вона висловлена не прямо, а опосередковано, тобто за допомогою сюжету, розповіді, через образ-персонаж, його історію. Такий художній твір називається притчею.

Запам’ятай!

Притча – невелика повчальна алегорична оповідь, у якій опосередковано, приховано (підтекстово) присутня мораль.

Ознаку притчевості мають багато творів. Пригадай казку “Фарбований Лис” І. Франка. Основну притчеву думку в ній втілює прислів’я “Із брехнею світ пройдеш, але назад не вернешся”.

Перевіряємо себе

1. Пригадай, що називається оповіданням. 2. Як ти розумісш поняття “притчевість” у творі? 3. Назви твори, вивчені раніше, у яких є ця ознака.

Міркуємо над прочитаним, проводимо аналогії

1. Чому лише старий чоловік звернув увагу на пастушка? 2. Чим саме поведінка пастушка відрізнялася від поведінки яянів? 3. Чому вежі постійно завалювалися, а брама не відчинялася? 4. Що може означати тут образ брами? 5. Чому козопас не будував власну вежу?

6 Що означає образ мішка із самоцвітами? 7. На яку думку він наштовхує? 8. Чи зустрічав ти у житті людей, подібних до яянів, що зосереджені лише на собі? 9. Чи в тобі є часточка від яяна? 10.

Який висновок можна зробити з цієї історії?

Завдання додому

1.Поговори зі своїми рідними про яянів. Що вони думають про це? 2. Чи ти погоджуєшся з ними?

Чи знаєш ти, що…

Первісні люди ототожнювали людину з її ім’ям. Вони вважали, що кожен повинен мати індивідуальне ім’я, яким ніхто інший не міг бути названий. Прийшов час, коли імен уже не вистачало, тому їх викрадали разом із власниками…

До прийняття християнства на Русі імена простих людей уособлювали заняття, національність (Кожум’яка, Татарин). їх запозичували від тварин, рослин, птахів (Сом, Заєць, Муха). Існували й почесні імена для дітей князів – Володимир, Святополк, Світозар, Ярослав. Вони нібито пророкували для них славне майбутнє. Так, у “Повісті минулих літ” 103 імені зі складовою частиною “слав”.

За християнства імена давали під час хрещення дитини. При цьому використовували імена святих, на чий день припадав обряд. Тому переважна більшість українських імен мають грецьке, латинське або інше походження.

Радимо прочитати: Е. Андієвська. Казки; подивитися картини і репродукції Е. Андієвської.

ПОВТОРЮЄМО ТА УЗАГАЛЬНЮЄМО

1. Які нові риси характеру, грані таланту Лесі Українки тобі вдалося відкрити для себе?

2. Що допомогло у цьому дослідженні більше – розповіді про письменницю чи її поезії?

3. Розглянь картину Лесі Українки на ст. 57. Що на ній відтворено?

Як поетесі це вдалося?

4. Який твір називається епічним? Наведи приклади.

5. Доведи, що “Федько-халамидник” – епічний твір.

6. Назви головних героїв прочитаних творів, порівняй їхні характери.

7. Хто з другорядних персонажів викликав найсильніші почуття і які, спонукав до роздумів?

8. А хто найчастіше є героєм ліричного твору? Який із таких героїв тобі сподобався і чому?

9. Розкажи на прикладі творів В. Винниченка, С. Черкасенка, Є. Гуцала про особливості оповідання як жанрового різновиду.

10. Знайди художні описи в епічних і ліричних творах та порівняй їх.

11. За допомогою яких художніх засобів поет може “оживити” звичайні предмети, явища природи, тобто перетворити їх на художні образи?

12. Як ти ставишся до людей з особливо розвиненою уявою, багатою фантазією? Чи належиш до них? Вони можуть впливати на оточуючий світ (робити його кращим, цікавішим)?

13. Чи є у тебе свій “зачарований світ”, подібний до Довженкової “зачарованої Десни”? Опиши його.

14. Що в ньому найголовніше? А найдорожче?

15. Що легше – бути “сірою мишею”, жити тихо й непомітно чи бачити оленів на будівельному майданчику, гномів у буфеті, Жар-Птицю над своїм містом?.. Обгрунтуй свій вибір.

16. Розкрий внутрішній, прихований зміст названих або інших поетичних образів. Чи мають вони для тебе якесь значення?

17. Пригадай, що таке притча. На що варто звертати увагу, щоб розкрити приховану мораль твору?

18. Розпитай у старших, яка дуже давня, але поширена в усьому світі книга містить багато таких повчальних творів.

Чи може вона допомагати людям бути мудрими і щасливими?

Ярс. Балан.

“Я” під мікроскопом

Це зорова поезія.

Вона сприймається очима (зором). Придивися, які відмінні тут “Я” – такою може бути людина в різних




1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 3.00 out of 5)

КАЗКА ПРО ЯЯН – EMMA АНДІЄВСЬКА