КАПНІСТ ВАСИЛЬ (23.02.1758, с. Велика Обухівка, тепер Миргородського р-ну Полтавської обл. – 09.11.1823, с. Кибинці, тепер Миргородського р-ну Полтавської обл., похований у Великій Обухівці) – поет і громадський діяч, член Російської Академії (з 1785).
Дід був родом із Греції; боровся проти турецької навали й змушений назавжди залишити батьківщину. Батько – сотник Слобідського полку, згодом полковник Миргородського полку. Мати належала до вищої української старшини (донька бунчукового товариша).
В. Капніст навчався у Петербурзі: спершу в пансіоні,
Літературне визнання поетові принесла “Сатира перша” (1780). Після указу Катерини II про остаточне закріпачення українського селянства (1783) написав “Оду на рабство”. Під час російсько-турецької війни та війни з Швецією пропонував урядові відновити козачі полки в Україні, але цей проект було відхилено (у 1812-1813 рр. для війни з Наполеоном козацькі полки було відновлено, а козаків звільнено від податків). Існує обгрунтована версія про секретну місію В.
Київський губерніальний маршал шляхетства (1785-1788), генеральний суддя Полтавської губернії (з 1802), директор народних училищ (1802) і маршал Полтавської губернії (1817 – 1822), В. Капніст був водночас однією з найвизначніших постатей у російському письменстві своєї доби. Писав елегійні й гораціанські оди, анакреонтичну лірику, п’єси, статті, переклади. Близький друг М. Львова й Г. Державіна, приятелював також із Д. Трощинським, В. Тамарою (учнем Г. Сковороди), князем М. Рєпніним-Волконським, родиною Муравйових-Апостолів.
Найвідоміший твір В. Капніста – комедія “Ябеда” (1791 – 1798), спрямована проти системи правосуддя в Росії, проти її закостенілого бюрократичного апарату. Комедія містить значну кількість українізмів, трапляються переробки українських прислів’їв (“Доки сонце зійде, роса очі виїсть”). Чимало цитат із “Ябеди” живуть і досі як крилаті висловлювання. Анакреонтичний вірш В. Капніста “Чижик” є переробкою відомого твору Г. Сковороди “Ой ти, птичко жолтобоко…” (“Сад божественних песней”, пісня 18-та).
Колоритні пейзажні картини українського села над Пслом змальовано у віршах “Пам’яті береста”, “Обухівка”. У автоепітафії, якою завершується останній вірш, поет називає себе “другом муз, другом вітчизни”, котрий прагнув їй одній служити, а відтак лише у цій землі має бути похований. В. Капніст одним із перших переклав російською мовою “Слово о полку Ігоревім” і першим застосував історичний підхід до тексту (у коментарі наголошував на українському походженні твору).
Зібрання творів Капніста виходили друком у 1796, 1806, 1849, 1960, 1973 рр.
Літ.: Грушевський М. Секретна місія українця в Берліні р. 1791 // ЗНТШ. 1896. Т. 9; Берков П. В. В. Капнист. М.; Л., 1950; Мацай А. “Ябеда” В. В. Капниста.
К., 1958; Оглоблин О. Люди Старої України. Мюнхен, 1959.
Л. Кисельова