Важливу роль у формуванні філософського мислення Гете матеріалістичний пантеїзм Спінози допоміг поетові сформувати власний погляд на життя.
Понад 50 років Гете цікавився питаннями історії церкви, її догматами та політичною роллю і врешті дійшов висновку, що “в постановах церкви багато безглуздя, але церква має намір керувати і тримати у своїх руках обмежений натовп”.
Політичні погляди Гете ніколи не були ортодоксальними. Він висловлював думки, які завжди виражали здоровий глузд і розуміння історичної ситуації. Поет однаково
Ось деякі з його думок про революцію, про стосунки між урядом і народом, про шляхи вдосконалення світу: “Революції були б неможливі взагалі, якби уряд був завжди справедливий і своєчасним поліпшенням життя запобігав невдоволенню народу, а не чекав, поки необхідне буде вирвано натиском знизу”; “Революції мають цілющу дію, коли вони усувають “нездоланні перешкоди” на шляху народів до розумного щасливого майбутнього”. У цих різних за змістом висловлюваннях немає суперечностей і виявів слабкості духу,
Урівноваженість і гуманізм звучать і в іншому вислові митця: “Справжній ліберал – це той, хто прагне всіма можливими засобами здійснити максимум добра, але остерігається знищувати вогнем і мечем недоліки;.. У цьому завжди недосконалому світі він задовольняється тією кількістю добра, яка в ньому є, доки не з’явиться суспільство, що сприятиме досягненню кращого”.
Іноді великому поету бракувало оптимізму, і тоді його долали сумніви щодо щасливого майбутнього людства: “Настануть часи, коли світ перестане радувати Творця, і він муситиме все знову зруйнувати, щоб обновити своє творіння”. “Якби можна було зробити людство досконалим, то можна було б установити й досконалий порядок. Світ іде до своєї мети, але не так швидко, як ми думаємо й бажаємо. Усюди з’являються демони гальмування, так що все рухається вперед, але надзвичайно повільно”.
Протягом життя змінювались та удосконалювались і естетичні погляди Гете. Пітюрмерство, “веймарський класицизм” – такий шлях пройшов Гете як теоретик і практик мистецтва слова.
На початку 70-х років XVIII ст. в Німеччині з’явилися Твори, які свідчили про нові настрої молодого покоління письменників.
Бунтарські настрої творчої молоді знайшли своє художнє втілення в п’єсі Фрідріха Максиміліана Клінкера “Буря й натиск”, 1776. Заголовок цієї драми дав назву новому напряму в німецькій літературі. Учасники напряму висловлювали бунтівницькі й навіть революційні погляди, але не мали чіткої політичної програми. Діячами “Бурі й натиску” була плеяда молодих письменників: Ф. М. Клінкер (1752-1831), Я. М. Р. Ленц (1751-1792), Г. Л. Вагнер (1747-1779), Ф. Г. Якобі (1743-1819), Й. К. Лафатер (1741-1801) та ін.
На чолі “Бурі й натиску” стояв Йоганн Готфрід Гердер.
Теоретичним маніфестом напряму стала невелика за обсягом збірка трьох авторів “Про німецький дух і мистецтво”. Збірка містила статті Гердера про Оссіана, .ІПекспіра та пісні давніх народів, статті Гете “Про німецьку архітектуру” та Ю. Міозера “Роздуми про давні німецькі історії”.
Погляди Гердера стали підгрунтям літературної теорії напряму. Гердер виявив себе як видатний мислитель, його діяльність сприяла розвитку в Німеччині філософії, мовознавства, історичних наук. На формування світогляду цієї непересічної особистості вплинули твори Ж.-Ж. Руссо.
Культ природи, проголошений французьким просвітителем, був покладений в основу ідеології нового літературного руху, який очолили Гердер і Гете.
Ідеологічні погляди “Бурі й-натиску” зводилися до чотирьох основних положень:
– Природа (конкретне зображення реальної дійсності);
– пристрасть (безпосереднє змалювання почуттів);
– культ героїчної особистості;
– свобода (незалежність від класицистичних зразків: геній сам створює зразки для наслідування, не підкоряючись жодним правилам).
Четверте положення стало наріжним каменем естетики “Бурі й натиску”. “Школа, принципи обмежують будь-яку можливість пізнання і Творчості “,- писав Гете. З точки зору штюрмерів, справжнє мистецтво повинне не наслідувати попередні зразки, а створювати нові форми творів залежно від змісту.
Основне значення літератури штюрмерів полягало в тому, що вона проголошувала ідею антифеодального протесту, виступала проти приниження людської гідності; головний її недолік – потяг до анархістського бунтарства.
За кілька років Гете переконався, що літературне бунтарство не дало бажаних результатів. Протест проти жалюгідної дійсності, який із великою силою прозвучав у його творах, не змінив цю дійсність, тому поет відмовився від суспільно-політичних та естетичних поглядів “Бурі й натиску”.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)