Іван Драч – Ода совісті

ІВАН ДРАЧ Ода совісті Дослідів зливи. Каскади думок.

Експериментів напружений крок. Ось Феофанія. Ген там Дубна.

В криниці пізнання не бачу я дна! Та голос підношу за бомбардування Ядра таємниці! Хай тихе світання

Розчепиться криком хитрющого кварка! Хоч сумнів, як ворон, нав’язливо карка: Навіщо? Для бомби?!

Навіщо? Для муки?! Чого ж Оппенгеймер заламував руки?! Чи ж фізики атомних псів розпустили? Та в Хіросімі згоріли й могили!

Як совість народів звелася з золи, Чи ж фізики атомних псів відтягли?! Намордник на бомбу! Скигління біди! Вже атомний лайнер хрускоче льоди!

А в тиші стозвукій на всі голоси Виють і виють атомні пси… Крізь виверти мозку й фашистську грізьбу Над вченим хай сяє моральне табу:

Жодного грама науки для зла. Добро хай осяює мудрість чола, Хай воля пізнання розгортуе дії,

Хай совість весніє, хай світ молодіє, Хай вітер зеленим своїм язиком Підтверджує серця весняний закон:

Жити. Творити. Світ берегти. Світити людині на цілі світи.

Холонуть зірки. Але чуйно і зірко Лиш ти не холонь-бо, людинонько-зірко!


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Іван Драч – Ода совісті