Звідки б ми дізналися про старі часи, про давніх славетних воїнів нашого народу, якби не мали легенд і переказів? Так, ми нічого б не знали про ті страшні й надзвичайно цікаві часи. Адже тоді творилася наша держава і в Україні точилися війни, були біди.
Але народ усе це перемагав. Справжня жива історія втілена в легендах і переказах.
З давніх-давен люди збирали, зберігали й передавали своїм дітям, розповіді про минулі часи. Саме з них і ми дізналися, як утворилася Київська Русь, як правили в ній перші князі, як знущалися з наших людей татари,
Найбільше переказів і легенд люди склали про запорожців – мужніх захисників української держави. “Боротьба з ординцями”, “Запорожці в урочищі Сагайдачному”, “Богатирі”. Але я читав іще й “Козацькі жарти”, “Козацьке житло”, “Як запорожці прізвище давали”. У цих творах я бачив перед собою простих людей, яким притаманні звичайні людські риси – і слабкість у дечому, і почуття гумору.
Традиції і звичаї запорожців, внутрішній устрій Січі розкривають перекази. Звичайно,
Це тому, що для кожного українця мали велике значення захисники рідної землі. І говорячи про них, пишаючись їхніми здібностями, люди майстерно добирали красиві слова і вислови. Ось чому іноді їхні розповіді схожі на казки.
Та ми розуміємо, наскільки цінними вони є для нас, нащадків, адже це частинка нашої історії.