Над своїм твором С. Васильченко працював відносно довго: задумав його ще до революції, чорнова редакція повісті була завершена в 1912 р., а опубліковано її тільки в 1924 р. У найбільш повній чорновій редакції вона мала підзаголовок “Про дні, що минули”. В автобіографічних записках “Мій шлях” Васильченко зізнається: “Для своєї творчості я брав свідомо сюжети із близького мені життя…”. Навколишня дійсність стала для письменника джерелом правдивої художньої творчості.
А правда полягала в тому, що молода парость українського
У творі розповідається про трагічну долю талантів у тогочасному суспільстві. Самогубство обдарованої селянки Тетяни – не
Проте факт, взятий письменником з преси, лише зовні нагадує про проблему твору. В епіграфі церковна хористка покінчила життя самогубством через нещасливе кохання, а в повісті трагедія співачки соціально вмотивована. Підзаголовок до чорнової редакції твору “Про дні, що минули” шсазував на те, що письменник обрав улюблений прийом спогадів, педених від імені оповідача – безпосереднього очевидця і учасника зображуваних подій, людини вразливої, душевної, поетичної, схильної до глибоких роздумів.
Звідси та емоційна тональність, яка проймає весь твір.