Історичні пісні українців – скарбниця народної пам’яті

Історія України є одним із моїх найулюбленіших шкільних предметів. І справ­ді, хіба не захоплює сама думка про нашу давнину? Хіба людство не мріяло про­тягом усіх тисячоліть свого існування поринути у минуле: фантасти вигадували машину часу, на якій відсилали своїх персонажів у часи лицарства чи у далеке майбутнє, люди зачитувались історичними романами, із захопленням дивились документальні фільми… Підручники з історії пишуть поважні науковці, фільми створюють майстри своєї справи… І яким же було моє здивування, коли я позна­йомився

з історичними піснями! Звичайні люди, які брали участь в історичних подіях чи просто були їх спостерігачами, створили мальовничі й великі за обся­гом твори, які за образністю та повнотою викладу не поступаються історичним!

У кількох куплетах викладено найголовніші події з життя народу. Але вражає на­віть не це, тобто не тільки це: річ у тому, що наш народ (я впевнений – один із найталановитіших народів світу!) у своїй творчості не просто виклав перебіг істо­ричних подій, а й вклав таку силу почуттів, відтворив власне ставлення та пережи­вання настільки сильно, що ми просто не можемо залишатись байдужими до по­дій,

змальованих у цих творах! Ми переймаємось, лютуємо через несправедливість і радіємо перемогам разом з учасниками подій. Історичні пісні нашого народу на­стільки захопили мене, що я переживав описані події так, ніби і сам опинився в самій гущі боротьби з ворогами, ніби я святкував перемоги разом з видатними полководцями, потерпав від несправедливості разом із селянами. . На мою думку, така сила впливу, така чарівність простих слів свідчить про неоціненне значення цих творів.

Вони поєднують художню, естетичну цінність з історичною правдою. Саме в піснях зберігається історична пам’ять народу!

Мені здається, що за сталими і вже банальними кліше про необхідність збе­реження історії, необхідність її вивчення, ми втратили вміння по-новому, живо та емоційно сприймати нашу історію, пишатися нею не за звичкою, а від щирого серця. Уся Європа захоплюється звитяжною епохою середньовічного лицарства. .Лицарям присвячені твори літератури та кіномистецтва, які створюються і зараз… Звісно, ми також читаємо та дивимось їх із захопленням, кожен підліток уявляє себе на місці мужнього лицаря в латах і на коні, який їде визволяти свою кохану…

Навіть у нашому мовленні побутують порівняння “справжній лицар”, “лицарське ставлення”… 1 тільки нещодавно я збагнув, шо доба козаччини в українській іс­торії – та сама доба лицарства, тільки на нашому грунті! Козаки – мужні й без­страшні лицарі, що жили вільно і за законами честі, боронили свої ідеї, свою кра­їну, історичну та соціальну справедливість… Відомо, що козаки свого часу були однією з найбільш організованих армій у світі, були сильними і фізично, і духов­но. Кожен із нас може пишатися тим, що ми є нащадками славних запорожців.

На щастя, книги з історії України перекладають зараз багатьма мовами, тож я мрію про те, що колись весь світ дізнається про лицарську добу в нашій історії…

Історичні пісні українців – безцінний скарб, що залишили нам наші пращу­ри, ми не тільки не маємо права забути їх, занедбавши нашу історичну пам’ять, а й зобов’язані показати їх світові, розповісти про нашу історію, яка гідна того, щоб нею пишалися українці. Я мрію про те, щоб за кілька років чи, можливо, десяти­річ європейські чи американські діти, дивлячись історичні фільми про Україну, уявляли себе на місці безстрашних запорожців… А ми. українці, ніколи не забу­вали про історію нашого народу, донесену до нас у піснях, думах та літописах…


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Історичні пісні українців – скарбниця народної пам’яті