Роман у віршах “Маруся Чурай” Ліни Костенко належить до творів української художньо-історичної романістики. У ньому – ціла галерея історичних постатей.
Найвідомішою з них є гетьман Богдан Хмельницький. І хоч це не головний герой роману, його характер поетеса розкрила правдиво і повно. Ліна Костенко більше уваги приділила його внутрішньому світові, описавши гетьмана як людину розумну, чутливу. Цей опис базується більше на емоційному заряді. З яким душевним болем сприйняв він розповідь Марусі Чурай:
Про то він думав сам на сам
опівночі, напередодні бою?
Який душа несла його тягар,
про що він радився із Богом –
то знає лиш перо і каламар,
де срібний лев боровся з однорогом.
І як людина справедлива і розсудлива, враховуючи те. що дівчина, хоч і вчинила зло, але не є злочинницею, “бо тільки зрада с тому причина”, він виносить вирок, щоб дівчину відпустили негайно.
З великою пошаною ставиться Ліна Костенко до козаків. Це і полтавський полковник Мартин Пушкар, чоловік дуже авторитетний і мудрий. Посаду полковника він обіймає упродовж десятка років, що свідчить про повагу до нього.
Будь-кого козаки не обирали
Мине сім літ – і голову цю сиву
Виговському на списі подадуть.
Змальований поетесою і яскравий образ Леська Черкеса. Це хоробрий воїн, захисник своєї Вітчизни. Багато симпатії вкладено поетесою і в образ Івана Іскри, сина Якова Остряниці, “першого гетьмана після Павлюка”. І цей козак “загине теж, в бою заживши слави”.
Поетеса звертає також увагу на ставлення Івана Іскри і Богдана Хмельницького до пісні. Поспішаючи до гетьмана зі звісткою про суд над Марусею, Іван думав:
Якщо я впаду, –
не врятована пісня,
задушена пісня в петлі захрипить!
Згадує Ліна Костенко й тих, хто лишив у людській пам’яті гірку славу зрадника і мучителя. Так, вона розповідає про Ярему Вишневецького, якому “кожна осичинка над шляхом… про Юду листям шелестить”. Отож любов до Вітчизни, до свого народу, правда, мужність і справедливість – ці риси повинні бути притаманні кожному громадянинові своєї країни.