Історична правда й вимисел в “Пісні про віщого Олега” А. С. Пушкіна

У Творчості Пушкіна з винятковою яскравістю й повнотою виступають кращі риси російського характеру. Тема історичного минулого батьківщини завжди хвилювала поета. Їм був написаний такий добуток, як “Пісня про віщого Олега”. Цей вірш описує конкретну історичну подію, певну епоху.

“Пісня про віщого Олега” була написана в 1822 р., у ній дається поетична версія кончини великого російського князя, що прославився своїми вдалими військовими походами й перемогами над сильними ворогами:

Як нині сбирается віщий Олег

Отмстить нерозумним

хозарам,

Їхні села й ниви за буйний набіг

Прирік він мечам і пожежам;

Із дружиною своєї, у цареградской броні,

Князь по полю їде на вірному коні.

Відповідно до літопису Олег робить похід на Царьград, столицю грецької імперії. Він велить витягтися кораблі на сушу, поставити їх на колеса й підняти вітрила. Бачачи, як на їхнє місто посуху рухаються морські судна, греки в жаху погоджуються негайно виплатити будь-яку данину. Правда, вони вживають спробу змінити хід війни у свою користь і виносять Олегу в знак мнимої гостинності отруєні їжу й вино.

Але хитрість не вдається, тому що Олег не приймає

частування. З тих пор прозвали Олега віщим (мудрим). Це трапилося не тільки тому, що він угадав спробу отруєння, але й тому, що він умів передбачати хід подій і керувати ними, забезпечивши вдалий результат великої військової кампанії.

Крім того, важливе місце у вірші займає тема долі, зумовленості майбутнього:

Твій кінь не боїться небезпечних праць;

Він, чуючи панську волю,

Те смирний коштує під стрілами ворогів,

Те мчиться по лайливому полю,

И холод, і січа йому нічого…

Але приймеш ти смерть від коня свого.

Так починається в автора процес сумніву, процес переходу до примирення з дійсністю. Він ще буде не раз перериватися у творчості Пушкіна. Іноді поет буде вірити й у краще Майбутнє.

Поняття “доля” займає центральне місце в цьому вірші. Життя людини – це не тільки область розуму, воно наповнено почуттями, емоціями, хвилюваннями:

Волхви не бояться могутніх владик,

А князівський дарунок їм не потрібний;

Правдивий і вільний їхня віща мова

И с волею небесною дружний.

Прийдешні роки таяться в імлі;

Але бачу твій жереб на світлому чолі.

Існування такого російського князя, як Олег, – це історична правда, і автор взяв цей факт за основу свого добутку, описав його подвиги, його сильну особистість, сміливий характер. Але повір’я про приречення долі є міфологічним, образним висловом ідеї про незмінність законів природи й світобудови. Ідея долі виникла ще в первісному суспільстві, коли людин тільки починав розуміти й усвідомлювати залежність свого життя від навколишньої його природи й людей.

Легенду про смерть Олега Пушкін знав з дитинства, і її драматизм уразив уяву поета. Використовуючи цю легенду, він переробив її, виділивши мотив прихильності князя до свого коня й додавши новий образ натхненного чарівника, що має особливу значимість.

З темного лісу назустріч йому

Іде натхненний чарівник,

Покірний Перунові старий одному,

Завітів прийдешній вісник,

У благаннях і гаданьях проведший все століття.

И к мудрому старцеві під’їхав Олег.

Уважається, що змія – ознака смерті й хаосу, основний символ зла й гріха.

Доля може бути подвластна богам, асоціюється з їхньою волею, а може панувати над ними. Людина не може запобігти те, що йому визначене, тому що від долі нікуди не підеш, її не зміниш


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)
Історична правда й вимисел в “Пісні про віщого Олега” А. С. Пушкіна