Головною особливістю роману Федіра Достоєвського “Злочин і кара” є поведінка його головного героя Родіона Раскольнікова. Ця людина була дуже суперечливою і вчинки її не можна назвати однозначними і такими, що підлягають простому і швидкому аналізу. Зокрема, аналізуючи його думки і дії, можна констатувати наявність у нього як істинних, так і хибних мотивів по відношенню до людства.
Родіон Раскольніков жив у дуже важких соціальних та побутових умовах. При цьому він бачив, як живуть інші. Деякі з цих інших жили навіть гірше, ніж він сам,
У надії поліпшити світ Родіон вбив її та її сестру і відібрав гроші, які потім планував роздати бідним людям. Чи можна говорити, що мотив допомоги людям є істинним? Так, можна.
Тільки от реалізація цього мотиву була абсолютно неприйнятною.
Хибні мотиви головного героя цього роману виникали з створеної ним же теорії, згідно якої вбивати в деяких випадках можна, цим правом наділені особливі
Доля і хід подій самі підтвердили Родіону хибність його теорії і мотивів, але він відмовлявся бачити реальність і визнавати власні скоєні ним помилки. Він продовжував вважати свою теорію і мотиви вірними, думаючи, що його душевний неспокій є лише підтвердженням того, що він сам не достатньо сильний характером.
Щоб бути максимально позитивним героєм, Родіон Раскольніков мав би відмовитися від убивств, адже для допомоги людям не всі засоби є прийнятними. Не можна вбивати і за рахунок цього допомагати комусь, адже в такому випадку мета і засоби не можливо порівняти. Але цінність роману саме в тому, що його автор зміг показати, що може статися у свідомості талановитої доброї душею людини, якщо вона перебуває в дуже неприємних життєвих умовах.
Втім, такі умови ніколи не можуть виправдовувати вчинення злочинів, адже люди живуть і в ще більш поганих умови і, тим не менш, страшних злочинів не вчиняють.